Регистрация  Забыли пароль?

Андрухович + Кarbido: Аперитив - тур. виступ в Києві.

Sleepwalker ° 18.04.2011 в 18:27

отак хочеш собі написати лише про відвідування концерту, а виходить так, що більше привертають увагу деталі. Оленка вже написала про виступ Андруховича і Карбідо. написала досить докладно. я спробую додати своїх "5 копійок" із світлинами. тепер я знаю, що забувати квитки двома - це хороша прикмета. завдяки цьому вдалося познайомитись із іншою видатною особистістю - Олександром Ярмолою з Гайдамаків. все таки варто було спочатку зігнати його з дружиною з наших місць, щоб потім таки звільнити місце для його дружини і просидіти з ним на підлозі пліч-о-пліч. Ярмола простий вуйко із скромним мобільним (будь-який київський студент гребував би таким користуватись). доречі, з підлоги Андрухович і Карбідо слухаються краще. крім того, можна час від часу вставати і підходити під саму сцену, робити фотки. власне, концерт закінчився дружнім обніманням і спільною фоткою з Ярмолою

але це була не єдина "зірка" на виступі Патріарха української літератури. під час концерту помітив за кілька місць від нас Тимошенчиху. після "влада себі як влада - суцільні бандити" вона втішено плескала, наче сама ніколи при владі не була))

після виступу "намалювався" і Сергій Жадан

напевно кількох зірок ми таки пропустили. але це не важливо. важливо те, що в Україні все таки є культурні авторитети на кшталт Андруховича, на виступ якого приходять інші митці. де-кілька фоток пана Юрія під час виступу:

... і після виступу:

ну, і треба віддати належне хлопцям з польсько-швейцарського гурту "Карбідо" - їх музика чудово доповнює Андруховичевські вірші!

цих фоток не було, якби не допомога weeper'a - за що йому окрема дяка. подібні вечори не забуваються! тим більше, що ефект був підсилений післяконцертною зустріччю з гостем Києва - Амфітозом і купи найфайніших блоґґерів. час сплив швидко, але весело.) сьогодні продовження - Андрухович в УНІАН. якщо пощастить, пізніше буде ще один пост з фотками.

{ 4 Комментариев }

Юрій Андрухович: Мавпи не махлюють (про культ Євробачення і співучий немузичний народ)

MarLena 09.04.2011 в 01:45

Моя (на жаль, давно покійна) бабуся Ірена дуже любила музику. Настільки, що починала плакати, коли з репродуктора лунав її улюбленець Дмитро Гнатюк. Коли я був малим, то полюбляв піджартовувати над нею.

Читать дальше...

{ 38 Комментариев }

мафія.

Sleepwalker ° 18.12.2010 в 18:47

МАФІЯ

(з циклу "Кримінальні сонети")

На розі Кармелітської та Духа
Святого двометровий зимний хлоп
лежав, зацвівши оком, як циклоп
(античний). Потекла на брук з-під вуха

його червона юха, мов сироп
(малиновый), а в центрі капелюха
прострелено діру. Літала муха
над ним, і плач дівочій із утроб

летів до неба, де злодійский рай ,
де кожен сутенер або шахрай
знайде в кущах навік собі малину.

В присутності лягавих та собак
старенька мати думала: ”Ось так
ти гідно шлях життя завершив, сину”.

Музика (С) Karbido

{ 13 Комментариев }

танґо "біла троянда".

Sleepwalker ° 04.10.2010 в 14:20

одна з речей Андруховича у супроводі гурту Karbido з останнього туру Cinnamon, яка мене чипляє особливо...

Десь поміж двадцятими, поміж тридцятими,
поміж дахами, балконами й вивісками,
в надвечірнім затемненні сніжного міста,
снується танго безпритульне,
вигадане студентом консерваторії на узбіччі хідника
з допомогою акордеона, романтичних уявлень і голоду.
Акордеон виливає таку арґентинську пристрасть,
аж у серцях перехожих попівен спиняється кров,
і мандрівні папіросниці гостроплечі
чорну фарбу виплакують з тихих очей,
і газетні хлопчиська в картузиках
тупочуть у такт босоногими черевиками,
і нетанучі профілі хутряних пасажирок
напівобертаються з авт і фіакрів,
а меланхолійний добряк поліцейський
відпускає, зворушений, з Богом дільничного прошака —
перші ніжні поривання
поцілунки і зітхання
і твоя тремтяча рука

І кожен музичний мідяк — це визнання,
це шанс не померти з голоду, стати ґенієм,
перепустка до ювілейного залу,
десь поміж п'ятдесятими й шістдесятими,
де статурне сопрано і тенор з широким ротом
(і коли він його роззявляє —
на люстру летять солов'ї),
де вишивана публіка так достигає оваціями,
ніби чорна хмара гнівним дощем,
де медалі, і лаври, і сльози на бюстах хористок,
де немає зимового танґо, забутого ще у тридцяті,
а колючі, мов терня, красуні тобі несуть квіти,
і шукаєш у пустці невидимий акордеон,
але профіль тінистий напівобертається в ложі,
щоб тобі посміхнутись прихильно,
щоб закликати поночі, ніби в утрачений сад,
у прожиті міста, у стемнілий, віддалений рай —
перші неспокійні ночі
перші муки снів дівочі
і найперше слово — кохай

Наче в мушлю сповзав ти по сходах додолу,
обіймаючи акордеон, мов талію прачки,
і невже це був ти, і невже ти до танцю їм грав,
цим невмитим гостям опівнічних прокурених кнайп,
цим укладачам бруку і швачкам,
вуглярам, ковалям, копачам, сажотрусам, повіям,
і невже це вони, проштовхавшись до твого плеча,
все горланили: «Білу троянду-у!»
І за першими тактами більшали очі
недорослих танечниць, що, вену вколовши,
вилітали попарно на світло, немов на поміст,
і здіймалися білі ключиці в поривній задусі…
І тоді в цьому димі, в цих випарах, там,
поміж двадцятими, поміж тридцятими,
так розмито й непевно напівобертається профіль,
і ти ладен померти, і знову це танґо, і знов —
перші клятви і моління
перші стогони й боління
і таємна перша любов…

{ 8 Комментариев }