Регистрация  Забыли пароль?

 


Музыка : бонджові - шіз е літл раневей  Настроение : окай    

Кіноманія


вот таке шось. оцініть.

http://www.youtube.com/watch?v=KtPM7ZSy1KE


burningspirit | Открыть | Комментариев 10

Портал Украинского Инди-Кино


Indie — (сокр. от independent) независимый. Именно такие фильмы размещенны в этом каталоге: авторские, аматорские и малобюджетные проекты созданые для самовыражения.

indie-movie.com.ua


Богдан Йович | Открыть

Музыка : Назарій Яремчук - Зелений гай  Настроение : Добрий    

Кіноопитування


В мене виникло бажання дізнатись трохи про ваші кіносмаки і я створив ці опитування.

 

Якому з кіножанрів ви надаєте перевагу?

 
Який з напрямків кінематографу Вам ближчий?
 

burningspirit | Открыть | Комментариев 1746

Музыка : Status quo - in the army  Настроение : ок.    

Суцільнометалева оболонка. Фільм про дуальність людини


 Мені завжди було цікаво дивитись фільми про війну, але тільки такі в яких відкидається ідеологічність військ країни, яка це кіно знімала, надмірне роздування фальшивих героїв для патріотичного виховання покоління і таке інше. Це все немає нічого спільного з реальністю (мабуть, бо я ж не був на справжній війні). Мені подобались фільми, які б показували війну з середини, справжні психологічні переживання, емоції простих вояків, їхні розмови в вільний час, їхній побут. Суцільнометалева оболонка це фільм другого типу. Такого як мені подобається.

 Отже фільм про війну, про життя і смерть. Як багато вже було знято і як багато ще буде знято на цю тему. Але фільм приніс дещо нове в жанр, можливо задав моду, я не знаю чи було щось подібне до "..оболонки", але після того персонажів Кубріка калькували не раз (згадаємо прапорщика з 9 роти, якого зіграв Порєчєнков - професійний актор, а Р. Лі Ермі, що виконав роль сержанта Хартмана, не мав досвіду і не був професійним актором. Але хто був більш переконливим питання не постає)...

 Фільм часто розділяють на дві частини: перша це підготовка молодих американських хлопчаків в навчальному корпусі Морської піхоти США. Друга - безпосередньо бойові дії у В'єтнамі. Найколоритніший персонаж 

"Я ВЖЕ по вуха в лайні!"

Ти вже по вуха в лайні, якщо ти фізично не розвинений та дещо розумово відсталий товстун, який опинився в рядах морської піхоти. Тому, що за твої невдачі відповідаєш не ти, а ціла твоя рота. І тобі слід боятись не командира, яким би суворим він не був, а в першу чергу своїх "побратимів", які при нагоді поб'ють тебе шматками мила загорнутими в простирадло. І в такій ситуації ти або мужнієш і стаєш беземоційною твариною, готовою вбивати, або ламаєшся і стаєш суіцидальним психом. Рядовий Гомер Купа зламався. Він пройшов через вогонь і воду, витримав всі невдачі, навчився олати перешкоди і вправно стріляти, навчився ходити строєм і таки став справжнім піхотинцем, а потім зламався. Варто додати, що Вінсент Донофріо (Купа) перед зйомками набрав, на хвилинку, 32 кілограми жирової, не м'язової маси. А ви б пішли на такі жертви?

 "Ваша рушниця всього навсього - інструмент. Вбиває тверде серце."

Це, мабуть, одна з небагатьох реплік сержанта Хартмана, де немає слів "лайно, херня, мерзотники, блювота...." та слів менш цензурних. Харман - безсумнівно найяскравіший, найепічніший персонаж, який з часом став просто хрестоматійним образом середньостатистичного американського сержанта і був використаний... де тільки не був використаний. На щастя тут цей образ не був приправлений шмарклями, типу: "я тільки на службі такий поганий, а в житті я квіти збираю і плачу від мильних опер", як це часто робиться з схожими персонажами. Завдання Хартмана - вбити в серцях і головах своїх підопічних відчуття чи думки, що можуть завадити їм успішно виконами свою військову місію, тобто, простіше кажучи, перетворити їх в холоднокровних вбивць. Методи в нього цікаві і мальовничі - від словесного приниження та психологічного тиску і до фізичних покарань, в цьому ви і самі переконаєтесь переглянувши фільм.

"Я хотів побачити екзотичний В'єтнам... перлину південної Азії. Я хотів зустріти цікавих та захоплюючих людей древньої культури... і вбити їх."

Друга частина це вже війна. Дивна війна, де самі вояки не розуміють навіщо все це їм і взагалі, що вони тут роблять. Жартівник - герой, від імені якого йде розповідь, працює військовим журналістом. Хто такі військові журналісти? Це Піар-менеджери Міністерств оборони. Якщо звичайний журналіст прагне висвітлити події об'єктивно і без емоційного забарвлення чи патріотичних нахилів, то військовий журналіст повинен створити бравий образ вояка своєї країни, його позитивний імідж, вселити віру в перемогу. Переважно вони вселяють цю віру в своїх же солдатів, бо цивільні всеодно тих газет не читають. Жартівник знаходиться у внутрішньому конфлікті, адже насправді він бачить одне, а писати доводить про інше. Саме тому він і носить значок з символом миру та в той же час на його касці написано: Природжений вбивця. Дуальність людини.

 "Коли ми повернемось додому, нам невистачатиме тих кого можна підстрелити."

Цікава думка. Що робитимуть ветерани, натреновані машини для вбивства з таким професійним вишколом хартманів і таким безцінним досвідом, який дав їм В'єтнам? Чи може така людина, як наприклад один з героїв Тварина, чи кулеметник з вертольота адаптуватись до мирного життя? Чи їм пряма дорога в кіллерське ремесло? Над цим нажаль ніхто не задумувався...

Висновок. Режисерська робота на висоті, фільм проходить на одному диханні, місцями вражає, місцями викликає огиду. Взагалі фільм в мене особисто зпровокував дуже різні емоції від сміху до жалю чи навіть страху (так, страху, іноді ставлячи себе на місце вояків відчуваєш саме страх). Сценарій чудовий, я вже витягнув кілька хороших цитат, але не сумнівайтесь там їх ще багато, можна скласти збірку афоризмів. Актори так і не стали зірками першої величини і це для більшості і є та єдина Велика роль. Але мені здається всі до одного виглядали дуже органічно, по-справжньому, ніхто не перегравав і ніхто не був непереконливим. Додам що вже згаданий мною вище Р. Лі Ермі не є професійним актором, він фактично грав самого себе, тому що сам прослужив немало в рядах збройних сил США. особисто мені він дуже сильно нагадав одного полковника з мого реального життя, який керував нами на військовій кафедрі...

"Суцільнометалева оболонка" - правдивий фільм про війну, про те що кожен хоче жити і ніхто не хоче вмерти. Чудове творіння майстра кінематографу, достойне називатись шедевром.

"Трупи знали тільки одне: краще бути живим."

Браво Кубрік. 10 з 10.


burningspirit | Открыть | Комментариев 31

Музыка : Doors - Riders on the storm  Настроение : філософський    

Турист


Читали коли-небудь бульварний детектив? Ну щось в стилі Дж.Х.Чейза чи Гарднера якого? А я читав. Свого часу мої батьки дуже полюбляли таке читати, книжки так і залишились в хаті стояти і я їх не всі, але багато, прочитав. Давно то було, років так у 13-15. І вони мені подобались, сюжет завжди був дуже захопливим, персонажі живими і цікавими, а кінцівка неочікувана, головний герой був крутіше вареного яйця, а героїня - просто мрія, особливо для малого українського підлИтка.

А що є запорукою хорошого детективу: 1) Це звичайно ж інтрига, така що тримає в напруженні протягом всього твору аж до кінцівки (чи то книги, чи фільму) 2) Мальовниче місце основних дій, рідше два, три місця. Але частіше все ж якесь одне, це або маленьке курортне смт в пісках і пальмах, або романтичне європейське містечко... 3) Наявність крутого, авантюрного, невловимого, хитрого, елегантного, благородного розбійника з хорошим почуттям гумору, якого всі шукають, але ніхто не може знайти. 4) Шикарна та таємнича баба, як прикраса історії і атрибутаксесуар головного героя. 5) Безпощадна мафія (бажано російська) 6) Круті копи (на чолі з стріляним псом - головним детективом.) 7) Непередбачувана, приголомшлива розвязка.

Ось такі нехитрі 7 пунктів вивів я на основі всього мого досвіду перегляду і читання подібних речей, а тепер за цим шаблоном поміряємо "Туриста".

В графі "жанр" вказано драма, трилер, але я собі думаю шо якщо драма там десь є то трилером і не пахне. Типовий детектив. Навіть такий типовий, що аж повіяло знайомим запахом 80х. Що це: нагла калька, чи спроба вдихнути життя в забутий жанр? Спробуєм розібратись. Щодо кальки доречі: "Турист" є ніщо інше, як рімейк не такого вже і старого фільму "Невловимий", знятого у Франції, з відомих там засвітилась Софі Марсо. Подейкують (сам я оригіналу не бачив), що скопійовано було цілі діалоги в деяких місцях.

По пунктах:

1) Інтрига є, хоча мабуть не для досвідченого та здогадливого глядача. Адже розкусити замисл фільму зовсім не важко ще в самому початку. Щоправда від цього кіно не втрачає цікавості.

2) Венеція. Панорами, літаючі камери і інші операторські замути зробили своє - картинка вийшла дуже гарною, хоча і відчуття атмосфери старого міста можна було б і краще передати.

3) Тут все ок. Джонні Депп зіграв гідно, хоча і як на мене він не був кращим в цьому фільмі. До того ж сам герой неоднозначний, втім не буду розповідати.

4) Джолі не сподобалась. По-перше вона вже старіє, по-друге вона стала якоюсь вже попсовою, а по-третє ідіотська посмішка, що не зникала з лиця її героїні протягом усього фільму мене жахливо дратує. Режисер мабуть задумав зробити її окрасою фільму, спеціально для зйомок у Туристі Анджеліні пошили декілька крутих суконь, стрічка наповнена вагоном крупних кадрів різноманітних частин тіла актриси... Але мене не вразило, хз. Чув планувалось на цю роль взяти Шарліз Терон. Мені особисто вона подобається більше.

5) Роль британського гангстер-мільярдера, оточеного російською охороною (не відомо чому він найняв саме росіян, мабуть на заході російська мафія асоціюється з чимось суворим і безпощадним типу диявола чи вселенського зла...) досить органічно виконав Стівен Беркофф, відомий за ролями російських військових (зокрема в Рембо).

6) А от поліція мені сподобалась найбільше. Особливо не надто кмітливий, але дуже наполегливий та впертий трудяга-офіцер Скотленд Ярду, якого виконав Пол Беттані. Відкрив для себе цього актора, треба подивитись ще щось із ним. Ще в поліції є пристарілий, але досі харизматичний Тімоті Далтон.

7) Як я казав вже кінцівка передбачувана, але не виключено що вона такою була лише для мене і Коржа, а для Вас стане чимось несподіваним.

Фільм сподобався, приємні враження після перегляду, то ж раджу всім.

Оцінка 7 з 10.


burningspirit | Открыть | Комментариев 43

"Кіно в погонах" без погонів


Вчора ходила на відкриття першого міжнародного кінофемтивалю "Кіно в погонах". Була там з двома подругами. Йдучи у культурний центр "Київ", саме там відбувається фестиваль, були особливо натхненні. По-перше ми любимо кіно про війну. Воно завжди трагічне і там є над чим подумати. По-друге, очікувалось, що в залі буде багато молодих військових, тому мої подруги були у повній бойовій готовності. По-третє для відкриття фестивалю був заявлений Серж Бозон і фільм "Франція", кращий фільм Франції (пробачте за каламбур) 2007-го року. Це був вступ, а тепер про емоції.

Коли заходили в "Київ" наше піднесення злетіло просто до небес. В холлі всіх гостей зустрічав війчьковий оркестр. Грали щось, як на мене, зовсім не військове. Хоча й по-військовому голосне. По коридору стояли підтягнуті молодики у військовій формі, мої дівчата тільки зубами скреготали.

18:00 - заявлений час початку. Зал не заповнений ще й на третину. Бодай трохи глядачів зібралося десь на половину сьомої. Відкривав фестиваль невідомий мені дядечко (а-ля ведучий), все читав з папки, та ще й запинався. Принизливе видовище. Але нехай, думала я. Перший все-таки фестиваль, все не продумали. На сцену запросили Бозона. Особливо цікаво було його побачити. Адже цього режисера називають найзагадковішою постаттю французького кіно. Серж виявився куди молодшим, ніж я очікувала. Жіноча половина залу явно пожвавішала, бо окрім молодості, він виявися ще й неочікувано симпатичним. Представив фільм, порівнював його з перлами радянського кінематографу.

Після Бозона ще хвилин 15 виступав голова спілки Афганців, але то нехай. Все ж їх фестиваль. Почали дивитися. Фільм, передбачалося, мав бути з суб-титрами. Та вочевидь організатори вирішили полегшити перегляд і найняли диктора для перекладу. Дарма. Гнусавий, абсолютно беземоційний голос спочатку викликав пирскання та сміх. Потім подив, потім просто роздратування.

Фільм був про жінку, яка чекала свого чоловіка з війни. Якось вона отримала листа від нього, що він більше не хоче її знати і пішла на фрон під виглядом 17-річного хлопця. Та натрапила на загін дизертирів, що тікали від покарання. Дизертири ж виявилися не просто боягузами. Вони були ще й ідіотами. Але це не за думка режисера. Це враження про них і про режисера разом з ними. Бо купка втомлених, прееляканих мужланів тинялася лісами і раз пораз, як чорт з табакерки, виймала інструменти і починала співати ідіоцьку пісеньку про те, що кожен з них - сліпа дівчинка, яка кудись прямує. Весь фільм - ходьба по лісі, муторні розмови без будь-якого змісту і неочікувані, дурнуваті перерви на співання. Причому в одну із караоке-зупинок виявилося, що дезертири тягнуть із собою ще й рояль. Хоча весь фільм його не було. Ось так вони ходили години півтори. Знову стали поспівати. З лісу вийшов симпатичний віськовий. В наступній сцені він уже займався сексом з головною героїнею. Вочевидь це був її чоловік. Знайшовся так само випадково, як і рояль в кущах. 

Але найголовнішим під час показу фільму був навіть не його зміст. Уже за пів-години від початку зал почали покидати глядачі. При чому не просто глядачі, а поважні ветерани-афганці з медалями та залишками від старих поранень. Чому? Дуже просто. Вони, герої війни, ніяк не могли зрозуміти чому ЇХ фестиваль прославлює дизертирів-ідіотів, а не тих, хто помирав в імя життя.

І я теж не могла зрозуміти. Під час фільму вперше в житті заснула в кінотеатрі. Вишла з відчуттям повного розчарування. Симпатичному режисеру хотілося плюнути в обличча за ідіотизм. Але згадала, що це ж КРАЩИЙ ФІЛЬМ ФРАНЦІЇ 2007 і передумала.

Словом, може це я чогось не тямлю, але організатори фестивалю реально лоханулися. Хоча в переліку подальших показів таки були непагані фільми, але дивитися я їх швидше за все не піду. Надто великим розчаруванням був початок.

Не вміємо. Робимо все аби-як. От і виходить.

 

П.С.: і це я ще не розповіла про конвульсійне дригання дівчат в чорних лосинах, яких назвали крашим танцювальним колективом України в стилі модерн.


Дастіна | Открыть | Комментариев 14

Музыка : The Dreams - Under The Sun  Настроение : хороший    

Тернопільська Липа 2010 ч.2


Початок в попередньому записі.

Другий блок розпочався відразу після першого, з перервою на голосування. Ставало все холодніше, але я чекав фільмів і холод не міг стати перешкодою.

"Не страшно", режисер-постановник: Катерина Науменко

Фільм, який мені сподобався найбільше, хоча сюжет тут доволі простий. Мабуть просто зачепило, викликало емоції. А ще тут багато гарної операторської роботи, красивих кадрів мальовничої української природи. Двоє дуже прикольних дітей, які досить переконливо грають, а в одному моменті хлопчик навіть пускає справжню (не схоже на спецефект) сльозу. Моментами фільм заставляє посміхнутись, а моментами доволі сильно заставляє поспівчувати, попереживати за героїв та разом із ними. І розв'язка тут зовсім не така вже і передбачувана, в усякому разі я чекав іншого, точніше навіть не так. Я нічого не чекав, а просто дивився і з захоплення ковтав кожен кадр в очікуванні розв'язки. І вона не розчарувала. Проглядаючи цей фільм, я думками поринув у атмосферу дитинства, спогади і все таке. Гарно. З моєї суб'єктивної позиції глядача цей фільм найкращий на фестивалі. Оцінка 10 з 10.

"Довга прогулянка - назавжди", режисер-постановник: Максим Буйницький

Другий фільм Максима Буйницького на цьому фестивалі. І він мені здався відверто слабшим за "Перешкоду", якщо їх взагалі можна порівнювати. Ну по-перше "Прогулянка..." знята на цифру, а "Перешкода" на плівку. Актори тут імхо частенько не дотягують, місцями їхня гра більше схожа на недоречне кривляння. Та і сам сюжет мені не здався дуже цікавим, а фінальна сцена з біготнею і обіймами в стилі "Софья-Альошка" взагалі викликає саркастичну посмішку і бажання вийти з кінозалу. Помоєму це екранізація оповідання автора, чиє ім'я я забув (або не встиг прочитати в титрах), так от може цей автор написав все більш глибоко і цікаво? В усякому разі режисеру, імхо, не дуже вдалось передати всю цю глибину. Оцінка 6 з 10.

"Криза - не вирок!", режисер-постановник: Володимир Гуцол

Я мало що зрозумів, я тупе бидло мабуть, але ця нарізка кадрів з дивними звуками не зачепила жодної струни моєї душі і не кинула найменшого промінчика в жоден темний закуточок її ж. Можливо це такий своєрідний вид відеоарту, але я в цьому мало розуміюсь тому мабуть залишу просто без оцінки.

"Знайдіть нашого хлопчика", режисери-постановники: Артем Рижиков, Федір Александрович

Мені це чимось нагадало старий український дитячий фільм з 90х років "Капітан Крокус". Якийсь там теж схожий на це психадел. Спочатку я нічого не розумів, але потім все почало ставати по місцях. В результаті я всеодно мало що зрозумів, але мені сподобалось. Зловіщо-радісний хлопчик вкінці це було сильно. А ще в цьому фільмі шикарно оформлені титри наприкінці фільму, вони написані дитячим почерком з дитячими фотками акторів, режисерів, знімальної групи і все це в стилі: Тьома Рижиков, Федюня Александрович ітд. Креативно. Оцінка 8 з 10.

Третій Блок, як ви вже мабуть здогадались, розпочався після другого. Я притупцював ногами, щоб вони не примерзли до підлоги і посилено хухав на руки, але як істинний кіноман вирішив досидіти всю конкурсну програму.

"Розтин", режисер-постановник: Віталій Дерех

Не знаю чи можна це називати словом кіно. Це прикольно так зроблений відеоролик з ефектом стопмоушн чи як воно називається, заканає для відеокліпу якогось гурту (щоправда не вистачить хронометражу мабуть), або для лулзів на ютубі, але щоб кіно... Залишаю без оцінки.

"Дощ у бамбуковому гаї", режисер-постановник: Андрій Базюта

Екранізація оповідання японського письменника (якщо не зраджує пам"ять - Міямото Цутомі). Прекрасно зроблено, треба сказати, один з тих, що найбільше сподобався. Внутрішній конфлікт людини, яку переповнють відчуття любові, ненависті, справедливості і все це намагається впорядкувати здоровий глузд, все це дуже влучно передано. Позакадровий голос просто чудовий, професійний і тут крім захоплених вигуків немає чого сказати. Картинка теж досить гарна, хоча актор і на мою думку замолодий. Оцінка 9 з 10.

"Шафа", режисер-постановник: Єлизавета Клюзко

Ще одна екранізація новели, цього разу це Мопассан, ще один фільм, який мені дуже сподобався (хоча тут більшість таких). Тут в першу чергу дуже професійно попрацював оператор. Чудові кадри. Взагалі я переглядав на ютубі і ще один фільм цієї молодої режисерки і відзначив собі, що вони відрізняються високим професіоналізмом. Будь-який інший фільм з даної програми (хіба що окрім можливо двох...) відзначається "студентським", любительським дещо почерком - в чомусь недограють актори, десь схалтурив оператор. А в цих фільмах все натурально, якісно і красиво. А ще Єлизавета Клюзко дуже мила і симпатична дівчина, до того ж ще талановита і цікава особистість, яка разом з Дмитром Сухолитким-Собчуком (його фільм - наступний) приїхали на Тернопільську Липу і трошки поспілкувались із публікою. Оцінка 9 з 10.

"Човен Харитона", режисер-постановник: Дмитро Сухолиткий-Собчук

Новела про повагу, гордість, переступання через цю гордість, жертвування, прийняття рішень в ситуаціях життя і смерті, силу договору, можна сказати про людську натуру. Харитон - яскравий образ гуцула-дивака, який цінує речі важливіші ніж гроші, чи понти. Харитон, як і його древньогрецький колега Харон - переправляє лише в один бік. Крім чудового сюжету тут варто відзначити і доволі переконливу гру акторів (окрім сцени з бійкою, на те як кучерявий хлопака намагається вдарити просто смішно дивитись...) і чудову картинку, як потім розповідав автор - це річка Прут, осінній період, красивий туман... Щодо самого режисера то він справив хороше враження. По-перше просто приємно, що він згодився приїхати в Тернопіль, по-друге справив враження розумного, талановитого митця, при тому самоіронічного і скромного, а це завжди викликає симпатію. Оцінка 10 з 10.

Тай таке... Далі була програма гостей - фестивалю Кінофронт, але я їх бачив в інеті, до того ж я вже остаточно замерз, а крім того в мене була запланована зустріч, тому по завершенню конкурсної програми я пішов. Підсумовуючи скажу, що чекав гіршого і зараз дуже вражений тим, що в нас в Україні робиться звичайними студентами. Це заставляє мене з ще більшою упевненістю сказати, що кінематографу в Україні таки бути. Допоки є люди, які вчать, вчаться, знімають, знімаються, монтують, організовують ну і звичайно проглядають. Тому раджу ходити всім на Відкриту ніч, на Молодість, на Тернопільську Липу і на інші місцеві кінофестивалі. Ну і просто любити кіно.

 


burningspirit | Открыть | Комментариев 7

Музыка : звуки життя..  Настроение : Супер    

Тернопільська Липа 2010


Якщо життя – це гра, то, спостерігаючи за навколишньою реальністю, можна констатувати: ця гра – липова.

Для тих хто не знає Тернопільська липа то не тільке гарне дерево, яке росте в Тернополі, по вулиці Листопадовій, а ще віднедавна це фестиваль кіно. Так от довелось мені вчора той фестиваль відвідати і зараз я можу констатувати: талановиті кіномитці в Україні є, це факт і від цього нікуди не дінешся. Але про все по порядку...

До програми кінофестивалю ввійшли всі фільми з програми іншого фестивалю - "Відкрита ніч", мабуть липа ще надто молода, щоби режисери знімали спецільно під цей фест, але враховуючи те, що Відкриту Ніч я пропустив, то переглянути ці фільми зараз було дуже доречно. Для початку скажу кілька слів про організацію: я все розумію, проект мабуть проводився безбюджетно, вхід був вільний і все трималось на ентузіазмі окремих людей і якщо холод в актовому залі ТНЕУ ще можна було стерпіти, то постійні затримки, втрата можливості перегляду фільму "Рахіра" через якісь там тех.труднощі мене особисто розчарували. Голосування за фільми було абсолютно не продуманим і через то виникала велика плутанина, треб було самому бігати за тими дівчатками зі скриньками щоби проголосувати і ще не ясно було за який фільм куди кидати картку, а так як я людина лінива, то весь цей напряжний процес проігнорив і натомість буду зараз тут виставляти оцінки всім фільмам. І ще склалось враження, що пан Майстер Церемоній любитель нюхнути біленького). Він був схожий на головного героя "99 франків", Бегбедера. Але це все дрібниці, взагалі дуже класно, що в Тернополі знайшлись люди, яким не пох на кіно, які організували можливість дивитись якісні, українські фільми на великому екрані, сподіваюсь в подальшому фестиваль буде розвиватись і рости і все це стане ще більш круто. Тому кажу організатором Дякую.

Тепер власне про фільми з мінірецензіями. Програма була поділена на три блоки по 4 фільми у кожному. Перший блок, як і весь фестиваль розпочався з фільму

"Суперники", режисер-постановник: Андрій Макарченко (КНУТКіТ)

Жанр, як зазначено самим автором - романтична комедія. Справді місцями фільм викликає легку посмішку, а в кінці якби я був 15річною дівчинкою, то стопудово пустив би сльозу щастя. Гарно обіграно віршик про Дульсінею та Дон Кіхота. Непогана акторська гра, якщо робити скидку на молодість і те, що вони ще вчаться. Що дуже не сподобалось то це операторська робота. Кадри непогані в принципі і заслуговує на повагу те що помоєму все знято з одного кадру, без монтажу, (у всякому разі я не помітив склейок) але камера безбожно трясеться і на великому екрані це особливо дратує. Оцінка - 6 з 10.

"Перешкода", режисер-постановник: Максим Буйницький (КНУТКіТ)

Одна з найцікавіших, найнезвичайніших робіт на фестивалі. "Мені подобаються Ваші панчохи" (може не дослівно...) це сильно. Історія про те, як діти граються в дорослих, в історію кохання на фоні доби революцій та репресій. Чорнобіла плівка це дуже шикарно і дитяча гра на суперському рівні. Оцінка - 9 з 10.

"Її місце порожнє", режисер-постановник: Богдана Смирнова

В цьому фільмі найнітуральніша, найправдивіша, найжиттєвіша гра акторів з усієї програми. Мабуть тому, що тут немає підлітків і дітей. а лише дорослі і судячи з усього професійні актори. Знятий він десь у штатах помоєму і судячи з титрів над ним працювало немало людей, тому все вийшло досить якісно, без присмаку любительського (студентського) кіно. Тут не вистачало якоїсь яскравої ідеї, як на мене, просто цікавий епізод з життя з колоритними персонажами. Оцінка - 8 з 10.

"Чешки", режисер-постановник: Юлія Гоголь (КНУТКіТ)

Фільм який порвав Тернопільську публіку. Думаю це завдяки натисканню на жалість глядача, тому як сама історія мені не здалась надто новою чи оригінальною. Та і гра акторів не дуже переконлива, розчарувала відсутність інтершуму. Спочатку відзняли матеріал, потім зарізали весь звук і переозвучили все в студії (синхронність далеко не ідеальна і те, що дівчинку озвучувала доросла акторка теж не є дуже добре), от і виходить, що в перерві між репліками абсолютна тиша. Але мені сподобалась атмосфера... Це щось дуже індивілдуальне, там був Київ просто, а це для мене щось дуже приємне. Оцінка - 7 з 10.

Далі буде...


burningspirit | Открыть | Комментариев 22

Музыка : Бед ту зе боун)  Настроение : Вуууххххууу! Все круто!    

Моє кіно)


 

Таки да, це сталось. Фактично вперше я зняв щось віддалено схоже на фільм. Для участі в конкурсі, сподіваюсь, якщо сподобається, ви всі не полінуєтесь, зхареєструєтесь і проголосуєте за мене.

Ми потратили 2 дні, 25 гривень і багато сил, але отримали позитивні емоції, який не який досвід і відео довжиною в 45 секунд. Олсо я просто за№%ався розчехлятись в різноманітних конверторах, монтажерах, стискувачах і інших прогах, щоб все привести в такий вигляд я перерив їх не одну. Одним словом ось він кінцевий результат, вийшло як на мене не дуже добре, але "нє стрєляйтє в піаніста он іграєт как умєєт)".

 

Director, cameraman, script writer - Taras "burningspirit" Myshak

Cast

Johnny - Oleg "Big Daddy" Khemii

Snakes - Nazar "William21" Kaspruk

Tommygun - electric drill Blau Craft (чекаю пропозицій оплати від спонсорів)

CameraCanon DC95 (ау, японці, я роблю вам рекламу, чому б мені не віддячити?)

Велике прохання рекомендувати, щоб пост побачило якомога більше людей і ті яким сподобається - проголосували!)

http://video.non-stop.ua/video/show/108/


burningspirit | Открыть | Комментариев 118

Музыка : <empty>  Настроение : Прорвемось!    

В погоні за щастям


Ніколи не вір тому, хто каже що ти чогось не можеш. Захищай свою мрію. Люди, які чогось не можуть, намагаються переконати тебе, що і ти цього не можеш. Хочеш чогось - йди і отримай. Крапка.

 

Вчора вночі не міг заснути і перемикаючи канали надибав на фізіономію Уіла Сміта. Не дуже великий любитель цього актора, зазвичай він грає в досить шаблонних голівудських бойовичках, де кидається дотепним жартами, роздаючи підсрачники поганим хлопцям (винятком є хіба "Алі"). Це іноді буває весело подивитись під попкорн, але не більше. Та все ж коли я побачив внизу екрану: Сан Франциско, 1981, то подумав, що це може бути чимось цікавим і вирішив не перемикати.

Фільм "В погоні за щастям" італійського режисера Габріеле Муччіно заснований на реальних подіях з життя американського мільйонера Кріса Гарднера, який є живим втіленням славнозвісної американської мрії. Не маючи нічого - отримати все. На перший погляд - що може бути банальнішим? Так і справді сюжет досить прогнозований і вже з перших кадрів ти починаєш розуміти, що буде далі і що не обійдеться без хеппі-енду, але мені особисто зовсім не ставало від того нудно. Так от історія Кріса Гарднера розпочинається з переїзду його сім'ї до Сан-Франциско, напередодні переїзду, Кріс купив франшизу на продаж портативних, кісткових денситометрів, апаратів, які роблять в двічі детальніший знімок ніж рентген. Кріс сподівався, що така техніка вмить розійдеться по місцевих лікарнях, але у денситометрів є один недолік - ціна. Тож справи йдуть погано - грошей нема, з квартири виселяють, дружина кидає і Гарднер з маленьким сином залишається в темряві. Але в темряві з'являється промінчик надії. Тонкий промінчик можливості потрапити на престижну роботу з хорошою зарплатнею...

Незважаючи на банальність сюжету, мене цей фільм вразив у самісіньке серце. Він дуже сентиментальний, але це не означає, що він для жінок. Вразило мене тут відразу декілька речей:

Любов. В цьому фільмі дуже сильно переданий образ люблячого батька, який здатен на все для свого сина і заради нього. І тут заслуга Уіла Сміта і його акторського таланту, а ще Джейдена Сміта - його сина, який вперше з'явився на екрані. От не знаю чи тут були справжні емоції батька і сина, чи це така майстерна гра, але я їм повірив. Чого варта сцена, коли героям доводиться ночувати в метро, вони просто не мають куди піти, малого Крістофера це бентежить, але щоб не лякати сина, Кріс старший перетворює все на гру, вони нібито опинились в ері динозаврів і їм потрібно заховатись в печері. Печерою є звичайний туалет, в якому і проводять ніч батько і син. Які емоції вирують в душі, коли твій син спить в тебе на руках в громадському туалеті, а ти тримаєш ногою двері, в які хтось ломиться?!

Віра. У власні сили. Актуально, чи не так? Потрібно вірити в себе, вірити в свою мрію, рухатись до неї і не дозволяти нікому її вбити. Не в політиків, не в "зв'язки", не в чарівника на блакитному гвинтокрилі). Нікому з тих людей по великому рахунку немає до тебе діла, тому сподіватись завжди потрібно на себе. І ніхто не здатний вплинути на твоє життя так як це можете зробити ти сам. Цитата з фільму в епіграфі якраз про це. І ця віра дозволяє не здатись, не поступитись перед невдачами, як би важко вони не били. Адже після невдач завжди іде успіх, головне не опускати рук і робити те що потрібно і далі.

Щастя. Те, яке відчуваєш, коли розумієш, що всі старання пройшли не дарма, що мета підкорилась, вершина взята. Те коли від емоцій навертаються сльози і стискує в грудях. Щастя від самореалізації, від благополуччя, від досягнутого успіху. Хіба не цього хоче кожен з нас?

Це безсумнівно найкраща акторська робота Уіла Сміта, він заставив переживати за свого героя, зрозуміти його, повірити йому. А це і є головним завданням актора.

Фільм надихає. Подивившись його, хочеться і самому гори звернути і досягнути мети і в порівнянні з проблемами героя цього фільму, мої проблеми здались мені не такими вже і непрохідними. Говорячи словами Кріса Гарднера - Прорвемось!


burningspirit | Открыть | Комментариев 13

Музыка : Баста - Любовь без памяти  Настроение : все окей)    

orANGELove


Недавно трошки подискутували з Арчі на тему кліпмейкерства ітд і це заставило мене загуглити словосполучення "Алан Бадоєв", так би мовити для ознайомлення. Між іншою інформацією я надибав, що він, виявляється зняв ще й кіно, при чому кіно не комерційне, а з претензією на високі звання "мистецтво", "арт-хаус", "авторське, експериментальне кіно"... Мене настільки все це зацікавило, що я відкинув набік заплановану на найближче майбутнє "Ейфорію" (чекайте огляд вже скоро) і вирішив переглянути все ж таки це Помаранчеве Кохання.

Читать дальше...


burningspirit | Открыть | Комментариев 72

Анонсуємо запуск нового розділу на Kino.Gloss.ua - Фестивалі і премії


Сьогодні анонсуємо запуск нового розділу на Kino.Gloss.ua - Кінофестивалі і премії. Фанатам і знавцям кіно має сподобатись :)

Кинопортал Kino.Gloss.ua запустил новый раздел "Кинофестивали и премии"

1 февраля кинопортал Kino.Gloss.ua анонсировал запуск нового раздела, посвященного кинофестивалям и кинопремиям. Портал собрал самую яркую информацию об Оскаре, Каннском кинофестивале, Московском международном кинофестивале, Берлинском международном кинофестивале и Киевском международном кинофестивале. Читать дальше...


Сергій Даниленко | Открыть | Комментариев 4

Музыка : ОЕ - Там де нас нема  Настроение : позитивний    

Іван та кобила


Кінь - нерозумна тварина, яка має величезну силу.

(із правил техніки безпеки верхової їзди)

 

Отаким епіграфом і починається, не побоюсь цього слова, культова, для Тернополя, стрічка - Іван та кобила.

Читать дальше...


burningspirit | Открыть | Комментариев 22

Музыка : Звери - Районы-кварталы  Настроение : філософський    

Все умрут а я останусь


Саме так називається кіно, яке я тільки що подивився. 

Читать дальше...


burningspirit | Открыть | Комментариев 147

Музыка : The Killers - Human  Настроение : Припіднятий!    

Шоу Трумена


Трумен Бьорбенк звичайна людина. Він працює у страховій компанії, в нього будинок, авто, дружина, найкращий друг з пивом, мама похилого віку, привітні сусіди... Трумен такий як всі. Але він і не здогадується що наспавді він головний герой найвідомішого і найпопулірнішого телешоу на планеті, за кожним його кроком слідкують тисячі відеокамер, а все місто ніщо інше як велика студія, наповнена голівудськими акторами, а темою цього шоу є його життя. Нарешті бажання народу попідглядати в замочну щілину втілене в життя і ще й з яким розмахом і нічого страшного що для цього довелось зіпсувати життя одній людині, обмеживши їй свободу і закривши в клітці.

Думаю багато з нас іноді відчуває себе Труменом Бьорбенком. Вся трагедія Трумена в тому що здавалось все добре, все склалось, в житті є все, що потрібно щоб бути щасливим, але він не керує власним життям, воно ніби складається саме в обхід його планів, мрій. Так ніби хтось зверху рухає все навколо як шахматні фігури і виграти в нього в цій партії буде не так вже й просто. Цей хтось - творець, режисер, сценарист цього шоу Крістоф. Ніби Бог цього маленького світу, здатний вершити долю однієї людини - Трумена. 

Любителів Джима Керрі як коміка (до яких я і себе відношу) цей фільм розчарує в тому плані, що тут майже не буде фірмових кривлянь, дуркування і всіх інших речей в його стилі. Але загалом мене це лише порадувало, напевно перший фільм в якому Джим розкрив в собі не лише комічний, а й драматичний талант. І відіграв він все як по нотах, 5+. Що стосується інших акторів, то вони тут виконували роль масовки, за винятком хіба що Еда Харріса, який стильно передав образ творця, як не просто ним бути, і Наташі МакЕлхон, істинної коханої Трумена, яка і дає йому перший сигнал за яким він розкриває що все це шоу. Але всеодно фільм бенефіс Джима Керрі і всі інші актори знаходяться в його тіні. Не тому що вони погані актори, а тому що це просто такий фільм.

Фінальна сцена, як на мене, це пік всієї акторської кар'єри Керрі, коли бачиш як Трумен намагається розбити кордон, стіну цієї клітки в якій він жив, звільнитись нарешті на очі навертаються сльози. Дуже символічно, чи не так?

І дуже добре що у фільму відкритий фінал, а не хеппі енд чи якась трагічна кінцівка. Люблю відкриті фінали, вони дають шанс домислити все самому, дають варіанти подальшого розвитку і це класно.

Отож про що фільм "Шоу Трумена"? Про багато речей, про життя і все таке. Але особисто для мене основним лейтмотивом у цій чудовій стрічці є жагуче, нестримне, непереборне (і ше 100500 подібних прикметників...) прагнення людської душі до найбільшої цінності даної нам, до Свободи, з великої букви С.


burningspirit | Открыть | Комментариев 58

Коко


Вчора ходила на прем"єру "Коко до Шанель".
Одрі Тоту - чарівна. Ці перші зморшки їй так пасують. І, мабуть, чи не вперше їй вдалося відхреститися від того образу, який закріпився за нею після "Амелі". Хоча лише частково, мабуть. Коко - теж дивачка, "біла ворона".  Тим не менш її образ для мене залишився не розкритим. Я детально не вивчала біографію Шанель, тому не можу сказати, наскільки відповідним є вона викладеному у фільмі.
Якщо казати суб"єктивно, мені здалося, що фільм надто вже вихолощений. І ще одне. Парадоксально, що революціонеркою в модному світі стала жінка, яка не насправді (якщо вірити показаній історії) не дуже любила це ремесло, а просто хотіла бути незалежною...

Особиста оцінка 7 з 9. Рівний біографічний фільм з гарними костюмами від  Шанель.


O o | Открыть | Комментариев 15

Музыка : Димна Суміш - Океан  Настроение : пазітіфчєГ)))    

12.


Давно планував подивитись цей фільм, але постійно або знаходились кращі, або просто забував. А файл мирно лежав на вінті, аж до вчора коли інет накрився через якісь глюки, а кабельне ТБ мені відрізали через несплату, але все це пішло на користь, я знайшов час для перегляду прекрасного фільму "12" режисера Нікіти Міхалкова, рімейку фільму Сідні Люмета "Дванадцять роззлючених чоловіків" який в свою чергу є екранізацією п'єси американського драматурга Реджинальда Роуза.

"Не следует искать здесь правду быта,

попытайтесь ощутить истину бытия."

Б.Тосья

Цю цитату Міхалков дає нам в самому початку стрічки і тим самим відразу вибачається за цілу купу неточностей в фільмі. Описувати їх я не бачу сенсу ви можете про це почитати на просторах інету і самі. А ось чи вдалось режисеру показати цю саму істину буття? На мою скромну думку - вдалось.

На судовому процесі розглядається справа про вбивство офіцера російської армії його прийомним сином 18ти річним чеченським хлопчиком. Всі докази, покази свідків запевняють що хлопець винний, судовий пристав проводить 12 присяжних у місце засідання (спортзал школи в центрі Москви) і більшість впевнені що це все не затягнеться на довго - не той випадок. Але в ході голосування один із присяжних не хоче визнавати винним хлопця і мотив в нього на перший погляд здається просто смішним: "Ну как то быстро... понимаете? Быстро... Там какой-никакой человек..."

Одним з недоліків фільму мені здалась шаблонність персонажів, всі вони живі стереотипи - мужик "з народу" таксист-русофіл, інтелігентний, невпевнений в собі кандидат технічних наук, селянин-трудяга з плавленим сирком замість мізків і великим серцем і т.д. Хоча з іншого боку в фільмі 12 фактично рівнозначних персонажів і такий хід напевне потрібен для того щоб вже після перших хвилин можна було чітко розрізняти характери і хто є хто.

Цю шаблонність рятує просто прекрасна гра акторів. Кожен розкрив свого персонажа (за винятком хіба Віктора Вержбицького... якось він загубився в мене...) просто відмінно. Кожному герою віриш, в кожному є щось таке знайоме, справжнє, реальне, а не вигадане, добре і погане, як і в житі. Діалоги, монологи просто на висоті.

В ході обговорення маже кожен з дванадцяти повідує свою історію, кожна з них настільки захоплива що могла б бути напевно окремим фільмом, при тому вони вписані в сюжет дуже органічно і тільки чіткіше підкреслюють фабулу.

Головною ідею фільму є допомога абсолютно посторонній людині, ідея небайдужості до чужих проблем, співчуття. А чи витратили б Ви майже добу свого часу спречаючись з іншими, відстоюючи долю незнайомого, нікому непотрібного хлопця? Чи змогли б Ви піти наперекір одинадцятьом у справі в якій, здавалось, все зрозуміло? І чи змогли б Ви переконати цих людей в своїй правоті?

Паралельно в фільмі подаються і інші гостросоціальні проблеми. Бюрократизм, міжрасові та міжнаціональні відносини, класові суперечки, проблеми російського (слов'янського) менталітету...

Да всё так… Всё!… Увидали, осудили, потрендели, махнули, покурили, и всё? И всё так… - на цих правдивих як саме життя словах варто було і завершити фільм, не відкриваючи майбутнє підсудного чеченця, але режисер чомусь вирішив зробити хеппі енд, де персонаж Міхалкова забирає хлопчика до себе і як стає зрозуміло вони будуть шукати тих хто хлопця підставив ну все як в Голівуді... Це засмутило. Але можливо кіно має іноді бути кращим за життя, давати надію що не все так погано. Хто зна...


burningspirit | Открыть | Комментариев 18

Музыка : Gone Jackals - Legacy  Настроение : задумливий    

"Тупі мордобої". Роздуми


Недавно, наводячи порядок в кімнаті, натикнувся на справжній раритет, а саме касети до "відіка" з Великим Брюсом, Джекі Чаном, Марком Дакаскосом енд азерс. Щось мене потягнуло переглянути Острів Дракона - один із найпопулярніших і найрозкрученіших фільмів Брюса Лі. Ну на перший погляд тупо набір штампів, все передбачувано, акторська гра нікчемна, сили бійців перебільшені до міфічних вершин, а бої постановочні і нереальні і особливо коли хоч трохи розумієшся на бойових мистецтвах все це заставляє посміхатись раз за разом. Але потягнуло мене на роздуми, чому ж раніше ці фільми викликали стільки радості, захоплення, пробуджували в душі щось, якусь силу, натхнення, хотілось бути схожим на героїв.

Я ріс на цих фільмах, нажаль чи на щастя це вже не була ні радянська ідеологічна машина, ні ще не була якась українсько-патріотична ідея, одним із моїх вихователів була саме голівудська кіноіндустрія екшнів. Зараз всі ці бойовики давно не популярні, всі сюжети давно стали шаблонними і нецікавими. Але чи справді все так погано в них? Так от шо я хочу сказати: ці "тупі мордобої" насправді відіграють (чи краще відігравали) дуже позитивну роль, в них ми бачимо сильних духом і тілом людей, це не гвинтик в системі, це не жертва обставин, це людина яка може щось змінити, може піти проти зла, несправедливості як би банально це не звучало. При цьому ми не бачимо в тих героях якогось негативу, вони приємні, спокійні, вони поважають старших, не матюкаються, не ширяються в туалетах нічних клубів і не трахаються там же з місцевими хвойдами, не харкають на тратуар, не гадять в під'їздах, не пхаються без черги... А скільки такі фільми забрали дітей з вулиць, зацікавили їх чимось і заставили займатись спортом, самовдосконалювати не тільки тіло, але й дух.  В теперішніх умовах часто говорять про нестачу справжніх чоловіків, покоління чоловіків які вирощенні жінками: мамами, бабусями, всі вчителі в школі жінки, вихователі в дитсадках... В результаті в суспільстві засилля безхребетного офісного планктону, а в противагу їм тупе бидло, яке живе "па панятіям" і називає себе "настаящім мужчінай".

А що зараз в кінотеатрах? Наркомани, алкоголіки, тупі американські підлітки та інші моральні відходи. Я звичайно маю на увазі фільми масового спрямування, люди які мають смак будуть дивитись щось більш високоякісне, але ж саме попсові фільми переглядають найбільше народу, а отже вони здіюснюють на них певний вплив.


burningspirit | Открыть | Комментариев 6

Музыка : Guns'N'roses  Настроение : Звичайний    

"Рестлер"


Коли вперше побачив тему про цей фільм на одному з спортивних форумів подумав - ну от, чергова американська сага про їхній "несправжній" рестлінг, але побачивши в графі "Жанр" - Спортивна драма, а в графі "В головних ролях" - Міккі Рурк, я вирішив, що, як мінімум, нічого не втрачу подивившись цю стрічку. Відразу хочу повідомити любителям екшну та яскравих мордобоїв, що це не той фільм який їм би сподобався, хоча кілька яскравих мордобоїв тут є, але фільм цей зовсім не про це.

Насправді тема зовсім не нова, ця історія перегукується з "Роккі Бальбоа", щось подібне ми вже бачили в "Крихітка на мільйон", але Аронофскі зміг показати це по своєму, як тільки йому притаманно, без напускного пафосу, а набагато більш життєво. "Рестлер" - це історія Ренді "Тарана" Робінсона (Міккі Рурк) в колишньому зірку професійного рестлінгу, а зараз старого самотнього невдаху, який працює вантажником в супермаркеті і періодично проводить бої місцевого рівня. Важко повірити, що цей старий раніше купався в славі і грошах, зараз же він зовсім один, рідна дочка (Івен Рейчел Вуд) називає його козлом, а з друзів лише стриптизерка (Маріса Томеі), слави більше немає, немає натовпу фанатів, натомість можна розраховувати на прихильність сусідських дітлахів та й тим швидко набридає компанія старомодного невдахи. І грошей більше немає, немає навіть чим заплатити за житло і щоб якось виживати доводиться більше працювати в супермаркеті і проводити більше боїв. Що в такий момент може допомогти знову відчути себе кимось? Правильно - великий бій зі старим суперником. Але обставини проти цього, після чергового бою у Тарана стається інфаркт і лікар повідомляє, що наступний бій буде останньою подією в його житті.

Особливо мені сподобалась кінцівка, вона досить не очікувана і найголовніше залишає різні варіанти продовження, але не буду вбивати інтерес, ви самі зрозумієте коли це побачите.

Міккі Рурк неймовірний. В принципі як і завжди його гра чіпляє за живе і заставляє переживати разом з героєм і радість і горе, тексту там зовсім небагато, все читається в очах і виразі обличчя. Томеі і Вуд  були на рівні, вони не блищали, але від них цього і не вимагалось, головну роботу зробив Рурк.

Фільм важкий, але правдивий, без штучних підсолоджувачів з каплею трагізму, лише так як і є насправді. Фільм про те як важко падати з вершини, про те як важко коли ти не можеш більше займатись тим за що тебе поважають, про самотність, про боротьбу, але не з суперником а з самим собою.

Рекомендую до перегляду, зовсім не дарма ця стрічка отримала Гран Прі Венеціанського кінофестивалю 2008.


burningspirit | Открыть | Комментариев 4

Музыка : Чиж & C0 - Папиросы  Настроение : Добрий    

Адмиралъ.


   Тут просили недавно про личное. Так это, ну вообщем вот. Читать дальше...


Miriada | Открыть | Комментариев 23






О сообществе

В этом сообществе каждый желающий может поделиться впечатлениями от просмотра кинофильмов и порекомендовать хороший фильм другим пользователям.

Условия публикации рецензии на фильм — полнометражный фильм, получивший достаточно весомый резонанс у зритилей.

По мимо сериалов в сообществе так же запрещено публиковать рецензии на мультфильмы, документальные фильмы, любительское видео и телевизионные проекты.


Анонс Аристарха


Анонс Мадеста


Метки

Это интересно


Последние посетители сообщества
Нет данных

Полезное о кино


Содержание страницы

Тарас Бульба фото со съемок


Календарь
Апрель
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вск
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Модераторы сообщества

Зарезервоване місце
ОБОЗ.ua