Регистрация  Забыли пароль?

 


Рецензия на фильм "Прекрасные создания" (Beautiful Creatures)


"Прекрасные создания" (Beautiful Creatures)

 
Когда родители спят!

 

Синопсис: Лена Дюкейн отличается от всех, кого когда-либо видел маленький южный город Гатлин, она борется с собой, пытаясь усмирить свою силу и проклятие, веками преследовавшее ее семью. Но даже в разросшихся садах, в мрачных болотах и на разрушенных могильниках позабытого Юга секрет не будет жить вечно.
Итана Уэйта, считающего дни до своего бегства из Гатлина, преследуют сны о прекрасной девушке, которую он никогда не встречал. Когда Лена приезжает жить в дом на самой старой и самой жуткой из всех плантаций города, Итан безоговорочно влюбляется в нее и целенаправленно старается раскрыть секрет их удивительной связи.
 
Твит рецензия: Проблемы подростков не интересуют родителей, даже если ты кастер
 

После непонятного феномена кино-сериала ”Сумерки”, на каждый новый фильм Summit Enterteinment идешь с опаской. Тем более, что студия решила экранизировать все популярные подростковые книги (см. ”Тепло наших тел”). На этот раз Summit подкупила кастнгом. Да на главные роли взяли неизвестных актёров, но Джереми Айронс и Эмма Томпсон - эти ребята обычно не ошибаются в выборе ролей (ну, может, не всегда).

Фильм не расскажет нам новое и невероятное. Это очередная история о взрослении и выборе места и, конечно, о мечте - убраться из своего болота. А эта тема уж очень хорошо пересекается с моей историей. Я смог вырваться из своего захолустья, так что фильм вызвал сопереживание и даже немного больше. Больше - это проблемы новой школы. Совершенно понятная история не-принимания в новой среде. Довелось однажды поучиться в 5 школах за один год. Так что с проблемами главных героев знаком не понаслышке.
 
Особенностью фильма является ителектуальное наполнение. Не в каждой комедии люди читают и цитирую Чарльза Буковски или Курта Воннегута, пытаются читать не церковные книги и вообще стремятся к познанию. Это очень не обычно.

Еще несколько простых слов на страничке - http://www.cineast.com.ua/2013/03/beautiful-creatures.html


Серый Лев | Открыть | Комментариев 1

Музыка : Status quo - in the army  Настроение : ок.    

Суцільнометалева оболонка. Фільм про дуальність людини


 Мені завжди було цікаво дивитись фільми про війну, але тільки такі в яких відкидається ідеологічність військ країни, яка це кіно знімала, надмірне роздування фальшивих героїв для патріотичного виховання покоління і таке інше. Це все немає нічого спільного з реальністю (мабуть, бо я ж не був на справжній війні). Мені подобались фільми, які б показували війну з середини, справжні психологічні переживання, емоції простих вояків, їхні розмови в вільний час, їхній побут. Суцільнометалева оболонка це фільм другого типу. Такого як мені подобається.

 Отже фільм про війну, про життя і смерть. Як багато вже було знято і як багато ще буде знято на цю тему. Але фільм приніс дещо нове в жанр, можливо задав моду, я не знаю чи було щось подібне до "..оболонки", але після того персонажів Кубріка калькували не раз (згадаємо прапорщика з 9 роти, якого зіграв Порєчєнков - професійний актор, а Р. Лі Ермі, що виконав роль сержанта Хартмана, не мав досвіду і не був професійним актором. Але хто був більш переконливим питання не постає)...

 Фільм часто розділяють на дві частини: перша це підготовка молодих американських хлопчаків в навчальному корпусі Морської піхоти США. Друга - безпосередньо бойові дії у В'єтнамі. Найколоритніший персонаж 

"Я ВЖЕ по вуха в лайні!"

Ти вже по вуха в лайні, якщо ти фізично не розвинений та дещо розумово відсталий товстун, який опинився в рядах морської піхоти. Тому, що за твої невдачі відповідаєш не ти, а ціла твоя рота. І тобі слід боятись не командира, яким би суворим він не був, а в першу чергу своїх "побратимів", які при нагоді поб'ють тебе шматками мила загорнутими в простирадло. І в такій ситуації ти або мужнієш і стаєш беземоційною твариною, готовою вбивати, або ламаєшся і стаєш суіцидальним психом. Рядовий Гомер Купа зламався. Він пройшов через вогонь і воду, витримав всі невдачі, навчився олати перешкоди і вправно стріляти, навчився ходити строєм і таки став справжнім піхотинцем, а потім зламався. Варто додати, що Вінсент Донофріо (Купа) перед зйомками набрав, на хвилинку, 32 кілограми жирової, не м'язової маси. А ви б пішли на такі жертви?

 "Ваша рушниця всього навсього - інструмент. Вбиває тверде серце."

Це, мабуть, одна з небагатьох реплік сержанта Хартмана, де немає слів "лайно, херня, мерзотники, блювота...." та слів менш цензурних. Харман - безсумнівно найяскравіший, найепічніший персонаж, який з часом став просто хрестоматійним образом середньостатистичного американського сержанта і був використаний... де тільки не був використаний. На щастя тут цей образ не був приправлений шмарклями, типу: "я тільки на службі такий поганий, а в житті я квіти збираю і плачу від мильних опер", як це часто робиться з схожими персонажами. Завдання Хартмана - вбити в серцях і головах своїх підопічних відчуття чи думки, що можуть завадити їм успішно виконами свою військову місію, тобто, простіше кажучи, перетворити їх в холоднокровних вбивць. Методи в нього цікаві і мальовничі - від словесного приниження та психологічного тиску і до фізичних покарань, в цьому ви і самі переконаєтесь переглянувши фільм.

"Я хотів побачити екзотичний В'єтнам... перлину південної Азії. Я хотів зустріти цікавих та захоплюючих людей древньої культури... і вбити їх."

Друга частина це вже війна. Дивна війна, де самі вояки не розуміють навіщо все це їм і взагалі, що вони тут роблять. Жартівник - герой, від імені якого йде розповідь, працює військовим журналістом. Хто такі військові журналісти? Це Піар-менеджери Міністерств оборони. Якщо звичайний журналіст прагне висвітлити події об'єктивно і без емоційного забарвлення чи патріотичних нахилів, то військовий журналіст повинен створити бравий образ вояка своєї країни, його позитивний імідж, вселити віру в перемогу. Переважно вони вселяють цю віру в своїх же солдатів, бо цивільні всеодно тих газет не читають. Жартівник знаходиться у внутрішньому конфлікті, адже насправді він бачить одне, а писати доводить про інше. Саме тому він і носить значок з символом миру та в той же час на його касці написано: Природжений вбивця. Дуальність людини.

 "Коли ми повернемось додому, нам невистачатиме тих кого можна підстрелити."

Цікава думка. Що робитимуть ветерани, натреновані машини для вбивства з таким професійним вишколом хартманів і таким безцінним досвідом, який дав їм В'єтнам? Чи може така людина, як наприклад один з героїв Тварина, чи кулеметник з вертольота адаптуватись до мирного життя? Чи їм пряма дорога в кіллерське ремесло? Над цим нажаль ніхто не задумувався...

Висновок. Режисерська робота на висоті, фільм проходить на одному диханні, місцями вражає, місцями викликає огиду. Взагалі фільм в мене особисто зпровокував дуже різні емоції від сміху до жалю чи навіть страху (так, страху, іноді ставлячи себе на місце вояків відчуваєш саме страх). Сценарій чудовий, я вже витягнув кілька хороших цитат, але не сумнівайтесь там їх ще багато, можна скласти збірку афоризмів. Актори так і не стали зірками першої величини і це для більшості і є та єдина Велика роль. Але мені здається всі до одного виглядали дуже органічно, по-справжньому, ніхто не перегравав і ніхто не був непереконливим. Додам що вже згаданий мною вище Р. Лі Ермі не є професійним актором, він фактично грав самого себе, тому що сам прослужив немало в рядах збройних сил США. особисто мені він дуже сильно нагадав одного полковника з мого реального життя, який керував нами на військовій кафедрі...

"Суцільнометалева оболонка" - правдивий фільм про війну, про те що кожен хоче жити і ніхто не хоче вмерти. Чудове творіння майстра кінематографу, достойне називатись шедевром.

"Трупи знали тільки одне: краще бути живим."

Браво Кубрік. 10 з 10.


burningspirit | Открыть | Комментариев 33

Музыка : Doors - Riders on the storm  Настроение : філософський    

Турист


Читали коли-небудь бульварний детектив? Ну щось в стилі Дж.Х.Чейза чи Гарднера якого? А я читав. Свого часу мої батьки дуже полюбляли таке читати, книжки так і залишились в хаті стояти і я їх не всі, але багато, прочитав. Давно то було, років так у 13-15. І вони мені подобались, сюжет завжди був дуже захопливим, персонажі живими і цікавими, а кінцівка неочікувана, головний герой був крутіше вареного яйця, а героїня - просто мрія, особливо для малого українського підлИтка.

А що є запорукою хорошого детективу: 1) Це звичайно ж інтрига, така що тримає в напруженні протягом всього твору аж до кінцівки (чи то книги, чи фільму) 2) Мальовниче місце основних дій, рідше два, три місця. Але частіше все ж якесь одне, це або маленьке курортне смт в пісках і пальмах, або романтичне європейське містечко... 3) Наявність крутого, авантюрного, невловимого, хитрого, елегантного, благородного розбійника з хорошим почуттям гумору, якого всі шукають, але ніхто не може знайти. 4) Шикарна та таємнича баба, як прикраса історії і атрибутаксесуар головного героя. 5) Безпощадна мафія (бажано російська) 6) Круті копи (на чолі з стріляним псом - головним детективом.) 7) Непередбачувана, приголомшлива розвязка.

Ось такі нехитрі 7 пунктів вивів я на основі всього мого досвіду перегляду і читання подібних речей, а тепер за цим шаблоном поміряємо "Туриста".

В графі "жанр" вказано драма, трилер, але я собі думаю шо якщо драма там десь є то трилером і не пахне. Типовий детектив. Навіть такий типовий, що аж повіяло знайомим запахом 80х. Що це: нагла калька, чи спроба вдихнути життя в забутий жанр? Спробуєм розібратись. Щодо кальки доречі: "Турист" є ніщо інше, як рімейк не такого вже і старого фільму "Невловимий", знятого у Франції, з відомих там засвітилась Софі Марсо. Подейкують (сам я оригіналу не бачив), що скопійовано було цілі діалоги в деяких місцях.

По пунктах:

1) Інтрига є, хоча мабуть не для досвідченого та здогадливого глядача. Адже розкусити замисл фільму зовсім не важко ще в самому початку. Щоправда від цього кіно не втрачає цікавості.

2) Венеція. Панорами, літаючі камери і інші операторські замути зробили своє - картинка вийшла дуже гарною, хоча і відчуття атмосфери старого міста можна було б і краще передати.

3) Тут все ок. Джонні Депп зіграв гідно, хоча і як на мене він не був кращим в цьому фільмі. До того ж сам герой неоднозначний, втім не буду розповідати.

4) Джолі не сподобалась. По-перше вона вже старіє, по-друге вона стала якоюсь вже попсовою, а по-третє ідіотська посмішка, що не зникала з лиця її героїні протягом усього фільму мене жахливо дратує. Режисер мабуть задумав зробити її окрасою фільму, спеціально для зйомок у Туристі Анджеліні пошили декілька крутих суконь, стрічка наповнена вагоном крупних кадрів різноманітних частин тіла актриси... Але мене не вразило, хз. Чув планувалось на цю роль взяти Шарліз Терон. Мені особисто вона подобається більше.

5) Роль британського гангстер-мільярдера, оточеного російською охороною (не відомо чому він найняв саме росіян, мабуть на заході російська мафія асоціюється з чимось суворим і безпощадним типу диявола чи вселенського зла...) досить органічно виконав Стівен Беркофф, відомий за ролями російських військових (зокрема в Рембо).

6) А от поліція мені сподобалась найбільше. Особливо не надто кмітливий, але дуже наполегливий та впертий трудяга-офіцер Скотленд Ярду, якого виконав Пол Беттані. Відкрив для себе цього актора, треба подивитись ще щось із ним. Ще в поліції є пристарілий, але досі харизматичний Тімоті Далтон.

7) Як я казав вже кінцівка передбачувана, але не виключено що вона такою була лише для мене і Коржа, а для Вас стане чимось несподіваним.

Фільм сподобався, приємні враження після перегляду, то ж раджу всім.

Оцінка 7 з 10.


burningspirit | Открыть | Комментариев 46

Музыка : звуки життя..  Настроение : Супер    

Тернопільська Липа 2010


Якщо життя – це гра, то, спостерігаючи за навколишньою реальністю, можна констатувати: ця гра – липова.

Для тих хто не знає Тернопільська липа то не тільке гарне дерево, яке росте в Тернополі, по вулиці Листопадовій, а ще віднедавна це фестиваль кіно. Так от довелось мені вчора той фестиваль відвідати і зараз я можу констатувати: талановиті кіномитці в Україні є, це факт і від цього нікуди не дінешся. Але про все по порядку...

До програми кінофестивалю ввійшли всі фільми з програми іншого фестивалю - "Відкрита ніч", мабуть липа ще надто молода, щоби режисери знімали спецільно під цей фест, але враховуючи те, що Відкриту Ніч я пропустив, то переглянути ці фільми зараз було дуже доречно. Для початку скажу кілька слів про організацію: я все розумію, проект мабуть проводився безбюджетно, вхід був вільний і все трималось на ентузіазмі окремих людей і якщо холод в актовому залі ТНЕУ ще можна було стерпіти, то постійні затримки, втрата можливості перегляду фільму "Рахіра" через якісь там тех.труднощі мене особисто розчарували. Голосування за фільми було абсолютно не продуманим і через то виникала велика плутанина, треб було самому бігати за тими дівчатками зі скриньками щоби проголосувати і ще не ясно було за який фільм куди кидати картку, а так як я людина лінива, то весь цей напряжний процес проігнорив і натомість буду зараз тут виставляти оцінки всім фільмам. І ще склалось враження, що пан Майстер Церемоній любитель нюхнути біленького). Він був схожий на головного героя "99 франків", Бегбедера. Але це все дрібниці, взагалі дуже класно, що в Тернополі знайшлись люди, яким не пох на кіно, які організували можливість дивитись якісні, українські фільми на великому екрані, сподіваюсь в подальшому фестиваль буде розвиватись і рости і все це стане ще більш круто. Тому кажу організатором Дякую.

Тепер власне про фільми з мінірецензіями. Програма була поділена на три блоки по 4 фільми у кожному. Перший блок, як і весь фестиваль розпочався з фільму

"Суперники", режисер-постановник: Андрій Макарченко (КНУТКіТ)

Жанр, як зазначено самим автором - романтична комедія. Справді місцями фільм викликає легку посмішку, а в кінці якби я був 15річною дівчинкою, то стопудово пустив би сльозу щастя. Гарно обіграно віршик про Дульсінею та Дон Кіхота. Непогана акторська гра, якщо робити скидку на молодість і те, що вони ще вчаться. Що дуже не сподобалось то це операторська робота. Кадри непогані в принципі і заслуговує на повагу те що помоєму все знято з одного кадру, без монтажу, (у всякому разі я не помітив склейок) але камера безбожно трясеться і на великому екрані це особливо дратує. Оцінка - 6 з 10.

"Перешкода", режисер-постановник: Максим Буйницький (КНУТКіТ)

Одна з найцікавіших, найнезвичайніших робіт на фестивалі. "Мені подобаються Ваші панчохи" (може не дослівно...) це сильно. Історія про те, як діти граються в дорослих, в історію кохання на фоні доби революцій та репресій. Чорнобіла плівка це дуже шикарно і дитяча гра на суперському рівні. Оцінка - 9 з 10.

"Її місце порожнє", режисер-постановник: Богдана Смирнова

В цьому фільмі найнітуральніша, найправдивіша, найжиттєвіша гра акторів з усієї програми. Мабуть тому, що тут немає підлітків і дітей. а лише дорослі і судячи з усього професійні актори. Знятий він десь у штатах помоєму і судячи з титрів над ним працювало немало людей, тому все вийшло досить якісно, без присмаку любительського (студентського) кіно. Тут не вистачало якоїсь яскравої ідеї, як на мене, просто цікавий епізод з життя з колоритними персонажами. Оцінка - 8 з 10.

"Чешки", режисер-постановник: Юлія Гоголь (КНУТКіТ)

Фільм який порвав Тернопільську публіку. Думаю це завдяки натисканню на жалість глядача, тому як сама історія мені не здалась надто новою чи оригінальною. Та і гра акторів не дуже переконлива, розчарувала відсутність інтершуму. Спочатку відзняли матеріал, потім зарізали весь звук і переозвучили все в студії (синхронність далеко не ідеальна і те, що дівчинку озвучувала доросла акторка теж не є дуже добре), от і виходить, що в перерві між репліками абсолютна тиша. Але мені сподобалась атмосфера... Це щось дуже індивілдуальне, там був Київ просто, а це для мене щось дуже приємне. Оцінка - 7 з 10.

Далі буде...


burningspirit | Открыть | Комментариев 22

Музыка : <empty>  Настроение : Прорвемось!    

В погоні за щастям


Ніколи не вір тому, хто каже що ти чогось не можеш. Захищай свою мрію. Люди, які чогось не можуть, намагаються переконати тебе, що і ти цього не можеш. Хочеш чогось - йди і отримай. Крапка.

 

Вчора вночі не міг заснути і перемикаючи канали надибав на фізіономію Уіла Сміта. Не дуже великий любитель цього актора, зазвичай він грає в досить шаблонних голівудських бойовичках, де кидається дотепним жартами, роздаючи підсрачники поганим хлопцям (винятком є хіба "Алі"). Це іноді буває весело подивитись під попкорн, але не більше. Та все ж коли я побачив внизу екрану: Сан Франциско, 1981, то подумав, що це може бути чимось цікавим і вирішив не перемикати.

Фільм "В погоні за щастям" італійського режисера Габріеле Муччіно заснований на реальних подіях з життя американського мільйонера Кріса Гарднера, який є живим втіленням славнозвісної американської мрії. Не маючи нічого - отримати все. На перший погляд - що може бути банальнішим? Так і справді сюжет досить прогнозований і вже з перших кадрів ти починаєш розуміти, що буде далі і що не обійдеться без хеппі-енду, але мені особисто зовсім не ставало від того нудно. Так от історія Кріса Гарднера розпочинається з переїзду його сім'ї до Сан-Франциско, напередодні переїзду, Кріс купив франшизу на продаж портативних, кісткових денситометрів, апаратів, які роблять в двічі детальніший знімок ніж рентген. Кріс сподівався, що така техніка вмить розійдеться по місцевих лікарнях, але у денситометрів є один недолік - ціна. Тож справи йдуть погано - грошей нема, з квартири виселяють, дружина кидає і Гарднер з маленьким сином залишається в темряві. Але в темряві з'являється промінчик надії. Тонкий промінчик можливості потрапити на престижну роботу з хорошою зарплатнею...

Незважаючи на банальність сюжету, мене цей фільм вразив у самісіньке серце. Він дуже сентиментальний, але це не означає, що він для жінок. Вразило мене тут відразу декілька речей:

Любов. В цьому фільмі дуже сильно переданий образ люблячого батька, який здатен на все для свого сина і заради нього. І тут заслуга Уіла Сміта і його акторського таланту, а ще Джейдена Сміта - його сина, який вперше з'явився на екрані. От не знаю чи тут були справжні емоції батька і сина, чи це така майстерна гра, але я їм повірив. Чого варта сцена, коли героям доводиться ночувати в метро, вони просто не мають куди піти, малого Крістофера це бентежить, але щоб не лякати сина, Кріс старший перетворює все на гру, вони нібито опинились в ері динозаврів і їм потрібно заховатись в печері. Печерою є звичайний туалет, в якому і проводять ніч батько і син. Які емоції вирують в душі, коли твій син спить в тебе на руках в громадському туалеті, а ти тримаєш ногою двері, в які хтось ломиться?!

Віра. У власні сили. Актуально, чи не так? Потрібно вірити в себе, вірити в свою мрію, рухатись до неї і не дозволяти нікому її вбити. Не в політиків, не в "зв'язки", не в чарівника на блакитному гвинтокрилі). Нікому з тих людей по великому рахунку немає до тебе діла, тому сподіватись завжди потрібно на себе. І ніхто не здатний вплинути на твоє життя так як це можете зробити ти сам. Цитата з фільму в епіграфі якраз про це. І ця віра дозволяє не здатись, не поступитись перед невдачами, як би важко вони не били. Адже після невдач завжди іде успіх, головне не опускати рук і робити те що потрібно і далі.

Щастя. Те, яке відчуваєш, коли розумієш, що всі старання пройшли не дарма, що мета підкорилась, вершина взята. Те коли від емоцій навертаються сльози і стискує в грудях. Щастя від самореалізації, від благополуччя, від досягнутого успіху. Хіба не цього хоче кожен з нас?

Це безсумнівно найкраща акторська робота Уіла Сміта, він заставив переживати за свого героя, зрозуміти його, повірити йому. А це і є головним завданням актора.

Фільм надихає. Подивившись його, хочеться і самому гори звернути і досягнути мети і в порівнянні з проблемами героя цього фільму, мої проблеми здались мені не такими вже і непрохідними. Говорячи словами Кріса Гарднера - Прорвемось!


burningspirit | Открыть | Комментариев 13

Музыка : Баста - Любовь без памяти  Настроение : все окей)    

orANGELove


Недавно трошки подискутували з Арчі на тему кліпмейкерства ітд і це заставило мене загуглити словосполучення "Алан Бадоєв", так би мовити для ознайомлення. Між іншою інформацією я надибав, що він, виявляється зняв ще й кіно, при чому кіно не комерційне, а з претензією на високі звання "мистецтво", "арт-хаус", "авторське, експериментальне кіно"... Мене настільки все це зацікавило, що я відкинув набік заплановану на найближче майбутнє "Ейфорію" (чекайте огляд вже скоро) і вирішив переглянути все ж таки це Помаранчеве Кохання.

Читать дальше...


burningspirit | Открыть | Комментариев 72

Музыка : Звери - Районы-кварталы  Настроение : філософський    

Все умрут а я останусь


Саме так називається кіно, яке я тільки що подивився. 

Читать дальше...


burningspirit | Открыть | Комментариев 147

Музыка : The Killers - Human  Настроение : Припіднятий!    

Шоу Трумена


Трумен Бьорбенк звичайна людина. Він працює у страховій компанії, в нього будинок, авто, дружина, найкращий друг з пивом, мама похилого віку, привітні сусіди... Трумен такий як всі. Але він і не здогадується що наспавді він головний герой найвідомішого і найпопулірнішого телешоу на планеті, за кожним його кроком слідкують тисячі відеокамер, а все місто ніщо інше як велика студія, наповнена голівудськими акторами, а темою цього шоу є його життя. Нарешті бажання народу попідглядати в замочну щілину втілене в життя і ще й з яким розмахом і нічого страшного що для цього довелось зіпсувати життя одній людині, обмеживши їй свободу і закривши в клітці.

Думаю багато з нас іноді відчуває себе Труменом Бьорбенком. Вся трагедія Трумена в тому що здавалось все добре, все склалось, в житті є все, що потрібно щоб бути щасливим, але він не керує власним життям, воно ніби складається саме в обхід його планів, мрій. Так ніби хтось зверху рухає все навколо як шахматні фігури і виграти в нього в цій партії буде не так вже й просто. Цей хтось - творець, режисер, сценарист цього шоу Крістоф. Ніби Бог цього маленького світу, здатний вершити долю однієї людини - Трумена. 

Любителів Джима Керрі як коміка (до яких я і себе відношу) цей фільм розчарує в тому плані, що тут майже не буде фірмових кривлянь, дуркування і всіх інших речей в його стилі. Але загалом мене це лише порадувало, напевно перший фільм в якому Джим розкрив в собі не лише комічний, а й драматичний талант. І відіграв він все як по нотах, 5+. Що стосується інших акторів, то вони тут виконували роль масовки, за винятком хіба що Еда Харріса, який стильно передав образ творця, як не просто ним бути, і Наташі МакЕлхон, істинної коханої Трумена, яка і дає йому перший сигнал за яким він розкриває що все це шоу. Але всеодно фільм бенефіс Джима Керрі і всі інші актори знаходяться в його тіні. Не тому що вони погані актори, а тому що це просто такий фільм.

Фінальна сцена, як на мене, це пік всієї акторської кар'єри Керрі, коли бачиш як Трумен намагається розбити кордон, стіну цієї клітки в якій він жив, звільнитись нарешті на очі навертаються сльози. Дуже символічно, чи не так?

І дуже добре що у фільму відкритий фінал, а не хеппі енд чи якась трагічна кінцівка. Люблю відкриті фінали, вони дають шанс домислити все самому, дають варіанти подальшого розвитку і це класно.

Отож про що фільм "Шоу Трумена"? Про багато речей, про життя і все таке. Але особисто для мене основним лейтмотивом у цій чудовій стрічці є жагуче, нестримне, непереборне (і ше 100500 подібних прикметників...) прагнення людської душі до найбільшої цінності даної нам, до Свободи, з великої букви С.


burningspirit | Открыть | Комментариев 58






О сообществе

В этом сообществе каждый желающий может поделиться впечатлениями от просмотра кинофильмов и порекомендовать хороший фильм другим пользователям.

Условия публикации рецензии на фильм — полнометражный фильм, получивший достаточно весомый резонанс у зритилей.

По мимо сериалов в сообществе так же запрещено публиковать рецензии на мультфильмы, документальные фильмы, любительское видео и телевизионные проекты.


Анонс Аристарха


Анонс Мадеста


Метки

Это интересно


Последние посетители сообщества
Нет данных

Полезное о кино


Содержание страницы

Тарас Бульба фото со съемок


Календарь
Апрель
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вск
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Модераторы сообщества

Зарезервоване місце
ОБОЗ.ua