Регистрация  Забыли пароль?

 


Музыка : Status quo - in the army  Настроение : ок.    

Суцільнометалева оболонка. Фільм про дуальність людини


 Мені завжди було цікаво дивитись фільми про війну, але тільки такі в яких відкидається ідеологічність військ країни, яка це кіно знімала, надмірне роздування фальшивих героїв для патріотичного виховання покоління і таке інше. Це все немає нічого спільного з реальністю (мабуть, бо я ж не був на справжній війні). Мені подобались фільми, які б показували війну з середини, справжні психологічні переживання, емоції простих вояків, їхні розмови в вільний час, їхній побут. Суцільнометалева оболонка це фільм другого типу. Такого як мені подобається.

 Отже фільм про війну, про життя і смерть. Як багато вже було знято і як багато ще буде знято на цю тему. Але фільм приніс дещо нове в жанр, можливо задав моду, я не знаю чи було щось подібне до "..оболонки", але після того персонажів Кубріка калькували не раз (згадаємо прапорщика з 9 роти, якого зіграв Порєчєнков - професійний актор, а Р. Лі Ермі, що виконав роль сержанта Хартмана, не мав досвіду і не був професійним актором. Але хто був більш переконливим питання не постає)...

 Фільм часто розділяють на дві частини: перша це підготовка молодих американських хлопчаків в навчальному корпусі Морської піхоти США. Друга - безпосередньо бойові дії у В'єтнамі. Найколоритніший персонаж 

"Я ВЖЕ по вуха в лайні!"

Ти вже по вуха в лайні, якщо ти фізично не розвинений та дещо розумово відсталий товстун, який опинився в рядах морської піхоти. Тому, що за твої невдачі відповідаєш не ти, а ціла твоя рота. І тобі слід боятись не командира, яким би суворим він не був, а в першу чергу своїх "побратимів", які при нагоді поб'ють тебе шматками мила загорнутими в простирадло. І в такій ситуації ти або мужнієш і стаєш беземоційною твариною, готовою вбивати, або ламаєшся і стаєш суіцидальним психом. Рядовий Гомер Купа зламався. Він пройшов через вогонь і воду, витримав всі невдачі, навчився олати перешкоди і вправно стріляти, навчився ходити строєм і таки став справжнім піхотинцем, а потім зламався. Варто додати, що Вінсент Донофріо (Купа) перед зйомками набрав, на хвилинку, 32 кілограми жирової, не м'язової маси. А ви б пішли на такі жертви?

 "Ваша рушниця всього навсього - інструмент. Вбиває тверде серце."

Це, мабуть, одна з небагатьох реплік сержанта Хартмана, де немає слів "лайно, херня, мерзотники, блювота...." та слів менш цензурних. Харман - безсумнівно найяскравіший, найепічніший персонаж, який з часом став просто хрестоматійним образом середньостатистичного американського сержанта і був використаний... де тільки не був використаний. На щастя тут цей образ не був приправлений шмарклями, типу: "я тільки на службі такий поганий, а в житті я квіти збираю і плачу від мильних опер", як це часто робиться з схожими персонажами. Завдання Хартмана - вбити в серцях і головах своїх підопічних відчуття чи думки, що можуть завадити їм успішно виконами свою військову місію, тобто, простіше кажучи, перетворити їх в холоднокровних вбивць. Методи в нього цікаві і мальовничі - від словесного приниження та психологічного тиску і до фізичних покарань, в цьому ви і самі переконаєтесь переглянувши фільм.

"Я хотів побачити екзотичний В'єтнам... перлину південної Азії. Я хотів зустріти цікавих та захоплюючих людей древньої культури... і вбити їх."

Друга частина це вже війна. Дивна війна, де самі вояки не розуміють навіщо все це їм і взагалі, що вони тут роблять. Жартівник - герой, від імені якого йде розповідь, працює військовим журналістом. Хто такі військові журналісти? Це Піар-менеджери Міністерств оборони. Якщо звичайний журналіст прагне висвітлити події об'єктивно і без емоційного забарвлення чи патріотичних нахилів, то військовий журналіст повинен створити бравий образ вояка своєї країни, його позитивний імідж, вселити віру в перемогу. Переважно вони вселяють цю віру в своїх же солдатів, бо цивільні всеодно тих газет не читають. Жартівник знаходиться у внутрішньому конфлікті, адже насправді він бачить одне, а писати доводить про інше. Саме тому він і носить значок з символом миру та в той же час на його касці написано: Природжений вбивця. Дуальність людини.

 "Коли ми повернемось додому, нам невистачатиме тих кого можна підстрелити."

Цікава думка. Що робитимуть ветерани, натреновані машини для вбивства з таким професійним вишколом хартманів і таким безцінним досвідом, який дав їм В'єтнам? Чи може така людина, як наприклад один з героїв Тварина, чи кулеметник з вертольота адаптуватись до мирного життя? Чи їм пряма дорога в кіллерське ремесло? Над цим нажаль ніхто не задумувався...

Висновок. Режисерська робота на висоті, фільм проходить на одному диханні, місцями вражає, місцями викликає огиду. Взагалі фільм в мене особисто зпровокував дуже різні емоції від сміху до жалю чи навіть страху (так, страху, іноді ставлячи себе на місце вояків відчуваєш саме страх). Сценарій чудовий, я вже витягнув кілька хороших цитат, але не сумнівайтесь там їх ще багато, можна скласти збірку афоризмів. Актори так і не стали зірками першої величини і це для більшості і є та єдина Велика роль. Але мені здається всі до одного виглядали дуже органічно, по-справжньому, ніхто не перегравав і ніхто не був непереконливим. Додам що вже згаданий мною вище Р. Лі Ермі не є професійним актором, він фактично грав самого себе, тому що сам прослужив немало в рядах збройних сил США. особисто мені він дуже сильно нагадав одного полковника з мого реального життя, який керував нами на військовій кафедрі...

"Суцільнометалева оболонка" - правдивий фільм про війну, про те що кожен хоче жити і ніхто не хоче вмерти. Чудове творіння майстра кінематографу, достойне називатись шедевром.

"Трупи знали тільки одне: краще бути живим."

Браво Кубрік. 10 з 10.


burningspirit | Открыть | Комментариев 31

Музыка : Doors - Riders on the storm  Настроение : філософський    

Турист


Читали коли-небудь бульварний детектив? Ну щось в стилі Дж.Х.Чейза чи Гарднера якого? А я читав. Свого часу мої батьки дуже полюбляли таке читати, книжки так і залишились в хаті стояти і я їх не всі, але багато, прочитав. Давно то було, років так у 13-15. І вони мені подобались, сюжет завжди був дуже захопливим, персонажі живими і цікавими, а кінцівка неочікувана, головний герой був крутіше вареного яйця, а героїня - просто мрія, особливо для малого українського підлИтка.

А що є запорукою хорошого детективу: 1) Це звичайно ж інтрига, така що тримає в напруженні протягом всього твору аж до кінцівки (чи то книги, чи фільму) 2) Мальовниче місце основних дій, рідше два, три місця. Але частіше все ж якесь одне, це або маленьке курортне смт в пісках і пальмах, або романтичне європейське містечко... 3) Наявність крутого, авантюрного, невловимого, хитрого, елегантного, благородного розбійника з хорошим почуттям гумору, якого всі шукають, але ніхто не може знайти. 4) Шикарна та таємнича баба, як прикраса історії і атрибутаксесуар головного героя. 5) Безпощадна мафія (бажано російська) 6) Круті копи (на чолі з стріляним псом - головним детективом.) 7) Непередбачувана, приголомшлива розвязка.

Ось такі нехитрі 7 пунктів вивів я на основі всього мого досвіду перегляду і читання подібних речей, а тепер за цим шаблоном поміряємо "Туриста".

В графі "жанр" вказано драма, трилер, але я собі думаю шо якщо драма там десь є то трилером і не пахне. Типовий детектив. Навіть такий типовий, що аж повіяло знайомим запахом 80х. Що це: нагла калька, чи спроба вдихнути життя в забутий жанр? Спробуєм розібратись. Щодо кальки доречі: "Турист" є ніщо інше, як рімейк не такого вже і старого фільму "Невловимий", знятого у Франції, з відомих там засвітилась Софі Марсо. Подейкують (сам я оригіналу не бачив), що скопійовано було цілі діалоги в деяких місцях.

По пунктах:

1) Інтрига є, хоча мабуть не для досвідченого та здогадливого глядача. Адже розкусити замисл фільму зовсім не важко ще в самому початку. Щоправда від цього кіно не втрачає цікавості.

2) Венеція. Панорами, літаючі камери і інші операторські замути зробили своє - картинка вийшла дуже гарною, хоча і відчуття атмосфери старого міста можна було б і краще передати.

3) Тут все ок. Джонні Депп зіграв гідно, хоча і як на мене він не був кращим в цьому фільмі. До того ж сам герой неоднозначний, втім не буду розповідати.

4) Джолі не сподобалась. По-перше вона вже старіє, по-друге вона стала якоюсь вже попсовою, а по-третє ідіотська посмішка, що не зникала з лиця її героїні протягом усього фільму мене жахливо дратує. Режисер мабуть задумав зробити її окрасою фільму, спеціально для зйомок у Туристі Анджеліні пошили декілька крутих суконь, стрічка наповнена вагоном крупних кадрів різноманітних частин тіла актриси... Але мене не вразило, хз. Чув планувалось на цю роль взяти Шарліз Терон. Мені особисто вона подобається більше.

5) Роль британського гангстер-мільярдера, оточеного російською охороною (не відомо чому він найняв саме росіян, мабуть на заході російська мафія асоціюється з чимось суворим і безпощадним типу диявола чи вселенського зла...) досить органічно виконав Стівен Беркофф, відомий за ролями російських військових (зокрема в Рембо).

6) А от поліція мені сподобалась найбільше. Особливо не надто кмітливий, але дуже наполегливий та впертий трудяга-офіцер Скотленд Ярду, якого виконав Пол Беттані. Відкрив для себе цього актора, треба подивитись ще щось із ним. Ще в поліції є пристарілий, але досі харизматичний Тімоті Далтон.

7) Як я казав вже кінцівка передбачувана, але не виключено що вона такою була лише для мене і Коржа, а для Вас стане чимось несподіваним.

Фільм сподобався, приємні враження після перегляду, то ж раджу всім.

Оцінка 7 з 10.


burningspirit | Открыть | Комментариев 43

Музыка : The Dreams - Under The Sun  Настроение : хороший    

Тернопільська Липа 2010 ч.2


Початок в попередньому записі.

Другий блок розпочався відразу після першого, з перервою на голосування. Ставало все холодніше, але я чекав фільмів і холод не міг стати перешкодою.

"Не страшно", режисер-постановник: Катерина Науменко

Фільм, який мені сподобався найбільше, хоча сюжет тут доволі простий. Мабуть просто зачепило, викликало емоції. А ще тут багато гарної операторської роботи, красивих кадрів мальовничої української природи. Двоє дуже прикольних дітей, які досить переконливо грають, а в одному моменті хлопчик навіть пускає справжню (не схоже на спецефект) сльозу. Моментами фільм заставляє посміхнутись, а моментами доволі сильно заставляє поспівчувати, попереживати за героїв та разом із ними. І розв'язка тут зовсім не така вже і передбачувана, в усякому разі я чекав іншого, точніше навіть не так. Я нічого не чекав, а просто дивився і з захоплення ковтав кожен кадр в очікуванні розв'язки. І вона не розчарувала. Проглядаючи цей фільм, я думками поринув у атмосферу дитинства, спогади і все таке. Гарно. З моєї суб'єктивної позиції глядача цей фільм найкращий на фестивалі. Оцінка 10 з 10.

"Довга прогулянка - назавжди", режисер-постановник: Максим Буйницький

Другий фільм Максима Буйницького на цьому фестивалі. І він мені здався відверто слабшим за "Перешкоду", якщо їх взагалі можна порівнювати. Ну по-перше "Прогулянка..." знята на цифру, а "Перешкода" на плівку. Актори тут імхо частенько не дотягують, місцями їхня гра більше схожа на недоречне кривляння. Та і сам сюжет мені не здався дуже цікавим, а фінальна сцена з біготнею і обіймами в стилі "Софья-Альошка" взагалі викликає саркастичну посмішку і бажання вийти з кінозалу. Помоєму це екранізація оповідання автора, чиє ім'я я забув (або не встиг прочитати в титрах), так от може цей автор написав все більш глибоко і цікаво? В усякому разі режисеру, імхо, не дуже вдалось передати всю цю глибину. Оцінка 6 з 10.

"Криза - не вирок!", режисер-постановник: Володимир Гуцол

Я мало що зрозумів, я тупе бидло мабуть, але ця нарізка кадрів з дивними звуками не зачепила жодної струни моєї душі і не кинула найменшого промінчика в жоден темний закуточок її ж. Можливо це такий своєрідний вид відеоарту, але я в цьому мало розуміюсь тому мабуть залишу просто без оцінки.

"Знайдіть нашого хлопчика", режисери-постановники: Артем Рижиков, Федір Александрович

Мені це чимось нагадало старий український дитячий фільм з 90х років "Капітан Крокус". Якийсь там теж схожий на це психадел. Спочатку я нічого не розумів, але потім все почало ставати по місцях. В результаті я всеодно мало що зрозумів, але мені сподобалось. Зловіщо-радісний хлопчик вкінці це було сильно. А ще в цьому фільмі шикарно оформлені титри наприкінці фільму, вони написані дитячим почерком з дитячими фотками акторів, режисерів, знімальної групи і все це в стилі: Тьома Рижиков, Федюня Александрович ітд. Креативно. Оцінка 8 з 10.

Третій Блок, як ви вже мабуть здогадались, розпочався після другого. Я притупцював ногами, щоб вони не примерзли до підлоги і посилено хухав на руки, але як істинний кіноман вирішив досидіти всю конкурсну програму.

"Розтин", режисер-постановник: Віталій Дерех

Не знаю чи можна це називати словом кіно. Це прикольно так зроблений відеоролик з ефектом стопмоушн чи як воно називається, заканає для відеокліпу якогось гурту (щоправда не вистачить хронометражу мабуть), або для лулзів на ютубі, але щоб кіно... Залишаю без оцінки.

"Дощ у бамбуковому гаї", режисер-постановник: Андрій Базюта

Екранізація оповідання японського письменника (якщо не зраджує пам"ять - Міямото Цутомі). Прекрасно зроблено, треба сказати, один з тих, що найбільше сподобався. Внутрішній конфлікт людини, яку переповнють відчуття любові, ненависті, справедливості і все це намагається впорядкувати здоровий глузд, все це дуже влучно передано. Позакадровий голос просто чудовий, професійний і тут крім захоплених вигуків немає чого сказати. Картинка теж досить гарна, хоча актор і на мою думку замолодий. Оцінка 9 з 10.

"Шафа", режисер-постановник: Єлизавета Клюзко

Ще одна екранізація новели, цього разу це Мопассан, ще один фільм, який мені дуже сподобався (хоча тут більшість таких). Тут в першу чергу дуже професійно попрацював оператор. Чудові кадри. Взагалі я переглядав на ютубі і ще один фільм цієї молодої режисерки і відзначив собі, що вони відрізняються високим професіоналізмом. Будь-який інший фільм з даної програми (хіба що окрім можливо двох...) відзначається "студентським", любительським дещо почерком - в чомусь недограють актори, десь схалтурив оператор. А в цих фільмах все натурально, якісно і красиво. А ще Єлизавета Клюзко дуже мила і симпатична дівчина, до того ж ще талановита і цікава особистість, яка разом з Дмитром Сухолитким-Собчуком (його фільм - наступний) приїхали на Тернопільську Липу і трошки поспілкувались із публікою. Оцінка 9 з 10.

"Човен Харитона", режисер-постановник: Дмитро Сухолиткий-Собчук

Новела про повагу, гордість, переступання через цю гордість, жертвування, прийняття рішень в ситуаціях життя і смерті, силу договору, можна сказати про людську натуру. Харитон - яскравий образ гуцула-дивака, який цінує речі важливіші ніж гроші, чи понти. Харитон, як і його древньогрецький колега Харон - переправляє лише в один бік. Крім чудового сюжету тут варто відзначити і доволі переконливу гру акторів (окрім сцени з бійкою, на те як кучерявий хлопака намагається вдарити просто смішно дивитись...) і чудову картинку, як потім розповідав автор - це річка Прут, осінній період, красивий туман... Щодо самого режисера то він справив хороше враження. По-перше просто приємно, що він згодився приїхати в Тернопіль, по-друге справив враження розумного, талановитого митця, при тому самоіронічного і скромного, а це завжди викликає симпатію. Оцінка 10 з 10.

Тай таке... Далі була програма гостей - фестивалю Кінофронт, але я їх бачив в інеті, до того ж я вже остаточно замерз, а крім того в мене була запланована зустріч, тому по завершенню конкурсної програми я пішов. Підсумовуючи скажу, що чекав гіршого і зараз дуже вражений тим, що в нас в Україні робиться звичайними студентами. Це заставляє мене з ще більшою упевненістю сказати, що кінематографу в Україні таки бути. Допоки є люди, які вчать, вчаться, знімають, знімаються, монтують, організовують ну і звичайно проглядають. Тому раджу ходити всім на Відкриту ніч, на Молодість, на Тернопільську Липу і на інші місцеві кінофестивалі. Ну і просто любити кіно.

 


burningspirit | Открыть | Комментариев 7

Музыка : звуки життя..  Настроение : Супер    

Тернопільська Липа 2010


Якщо життя – це гра, то, спостерігаючи за навколишньою реальністю, можна констатувати: ця гра – липова.

Для тих хто не знає Тернопільська липа то не тільке гарне дерево, яке росте в Тернополі, по вулиці Листопадовій, а ще віднедавна це фестиваль кіно. Так от довелось мені вчора той фестиваль відвідати і зараз я можу констатувати: талановиті кіномитці в Україні є, це факт і від цього нікуди не дінешся. Але про все по порядку...

До програми кінофестивалю ввійшли всі фільми з програми іншого фестивалю - "Відкрита ніч", мабуть липа ще надто молода, щоби режисери знімали спецільно під цей фест, але враховуючи те, що Відкриту Ніч я пропустив, то переглянути ці фільми зараз було дуже доречно. Для початку скажу кілька слів про організацію: я все розумію, проект мабуть проводився безбюджетно, вхід був вільний і все трималось на ентузіазмі окремих людей і якщо холод в актовому залі ТНЕУ ще можна було стерпіти, то постійні затримки, втрата можливості перегляду фільму "Рахіра" через якісь там тех.труднощі мене особисто розчарували. Голосування за фільми було абсолютно не продуманим і через то виникала велика плутанина, треб було самому бігати за тими дівчатками зі скриньками щоби проголосувати і ще не ясно було за який фільм куди кидати картку, а так як я людина лінива, то весь цей напряжний процес проігнорив і натомість буду зараз тут виставляти оцінки всім фільмам. І ще склалось враження, що пан Майстер Церемоній любитель нюхнути біленького). Він був схожий на головного героя "99 франків", Бегбедера. Але це все дрібниці, взагалі дуже класно, що в Тернополі знайшлись люди, яким не пох на кіно, які організували можливість дивитись якісні, українські фільми на великому екрані, сподіваюсь в подальшому фестиваль буде розвиватись і рости і все це стане ще більш круто. Тому кажу організатором Дякую.

Тепер власне про фільми з мінірецензіями. Програма була поділена на три блоки по 4 фільми у кожному. Перший блок, як і весь фестиваль розпочався з фільму

"Суперники", режисер-постановник: Андрій Макарченко (КНУТКіТ)

Жанр, як зазначено самим автором - романтична комедія. Справді місцями фільм викликає легку посмішку, а в кінці якби я був 15річною дівчинкою, то стопудово пустив би сльозу щастя. Гарно обіграно віршик про Дульсінею та Дон Кіхота. Непогана акторська гра, якщо робити скидку на молодість і те, що вони ще вчаться. Що дуже не сподобалось то це операторська робота. Кадри непогані в принципі і заслуговує на повагу те що помоєму все знято з одного кадру, без монтажу, (у всякому разі я не помітив склейок) але камера безбожно трясеться і на великому екрані це особливо дратує. Оцінка - 6 з 10.

"Перешкода", режисер-постановник: Максим Буйницький (КНУТКіТ)

Одна з найцікавіших, найнезвичайніших робіт на фестивалі. "Мені подобаються Ваші панчохи" (може не дослівно...) це сильно. Історія про те, як діти граються в дорослих, в історію кохання на фоні доби революцій та репресій. Чорнобіла плівка це дуже шикарно і дитяча гра на суперському рівні. Оцінка - 9 з 10.

"Її місце порожнє", режисер-постановник: Богдана Смирнова

В цьому фільмі найнітуральніша, найправдивіша, найжиттєвіша гра акторів з усієї програми. Мабуть тому, що тут немає підлітків і дітей. а лише дорослі і судячи з усього професійні актори. Знятий він десь у штатах помоєму і судячи з титрів над ним працювало немало людей, тому все вийшло досить якісно, без присмаку любительського (студентського) кіно. Тут не вистачало якоїсь яскравої ідеї, як на мене, просто цікавий епізод з життя з колоритними персонажами. Оцінка - 8 з 10.

"Чешки", режисер-постановник: Юлія Гоголь (КНУТКіТ)

Фільм який порвав Тернопільську публіку. Думаю це завдяки натисканню на жалість глядача, тому як сама історія мені не здалась надто новою чи оригінальною. Та і гра акторів не дуже переконлива, розчарувала відсутність інтершуму. Спочатку відзняли матеріал, потім зарізали весь звук і переозвучили все в студії (синхронність далеко не ідеальна і те, що дівчинку озвучувала доросла акторка теж не є дуже добре), от і виходить, що в перерві між репліками абсолютна тиша. Але мені сподобалась атмосфера... Це щось дуже індивілдуальне, там був Київ просто, а це для мене щось дуже приємне. Оцінка - 7 з 10.

Далі буде...


burningspirit | Открыть | Комментариев 22

Джиа (Gia) - фото фільму, відчуття та емоції


Біографічна картина "Джиа" про смерть знаменитої манекенщиці Джиа Каранджі - це не просто ще одна драматична історія скандальної жінки в історії.

Читать дальше...


Рижик_УнікумуS | Открыть | Комментариев 39

Музыка : Бед ту зе боун)  Настроение : Вуууххххууу! Все круто!    

Моє кіно)


 

Таки да, це сталось. Фактично вперше я зняв щось віддалено схоже на фільм. Для участі в конкурсі, сподіваюсь, якщо сподобається, ви всі не полінуєтесь, зхареєструєтесь і проголосуєте за мене.

Ми потратили 2 дні, 25 гривень і багато сил, але отримали позитивні емоції, який не який досвід і відео довжиною в 45 секунд. Олсо я просто за№%ався розчехлятись в різноманітних конверторах, монтажерах, стискувачах і інших прогах, щоб все привести в такий вигляд я перерив їх не одну. Одним словом ось він кінцевий результат, вийшло як на мене не дуже добре, але "нє стрєляйтє в піаніста он іграєт как умєєт)".

 

Director, cameraman, script writer - Taras "burningspirit" Myshak

Cast

Johnny - Oleg "Big Daddy" Khemii

Snakes - Nazar "William21" Kaspruk

Tommygun - electric drill Blau Craft (чекаю пропозицій оплати від спонсорів)

CameraCanon DC95 (ау, японці, я роблю вам рекламу, чому б мені не віддячити?)

Велике прохання рекомендувати, щоб пост побачило якомога більше людей і ті яким сподобається - проголосували!)

http://video.non-stop.ua/video/show/108/


burningspirit | Открыть | Комментариев 118

Музыка : <empty>  Настроение : Прорвемось!    

В погоні за щастям


Ніколи не вір тому, хто каже що ти чогось не можеш. Захищай свою мрію. Люди, які чогось не можуть, намагаються переконати тебе, що і ти цього не можеш. Хочеш чогось - йди і отримай. Крапка.

 

Вчора вночі не міг заснути і перемикаючи канали надибав на фізіономію Уіла Сміта. Не дуже великий любитель цього актора, зазвичай він грає в досить шаблонних голівудських бойовичках, де кидається дотепним жартами, роздаючи підсрачники поганим хлопцям (винятком є хіба "Алі"). Це іноді буває весело подивитись під попкорн, але не більше. Та все ж коли я побачив внизу екрану: Сан Франциско, 1981, то подумав, що це може бути чимось цікавим і вирішив не перемикати.

Фільм "В погоні за щастям" італійського режисера Габріеле Муччіно заснований на реальних подіях з життя американського мільйонера Кріса Гарднера, який є живим втіленням славнозвісної американської мрії. Не маючи нічого - отримати все. На перший погляд - що може бути банальнішим? Так і справді сюжет досить прогнозований і вже з перших кадрів ти починаєш розуміти, що буде далі і що не обійдеться без хеппі-енду, але мені особисто зовсім не ставало від того нудно. Так от історія Кріса Гарднера розпочинається з переїзду його сім'ї до Сан-Франциско, напередодні переїзду, Кріс купив франшизу на продаж портативних, кісткових денситометрів, апаратів, які роблять в двічі детальніший знімок ніж рентген. Кріс сподівався, що така техніка вмить розійдеться по місцевих лікарнях, але у денситометрів є один недолік - ціна. Тож справи йдуть погано - грошей нема, з квартири виселяють, дружина кидає і Гарднер з маленьким сином залишається в темряві. Але в темряві з'являється промінчик надії. Тонкий промінчик можливості потрапити на престижну роботу з хорошою зарплатнею...

Незважаючи на банальність сюжету, мене цей фільм вразив у самісіньке серце. Він дуже сентиментальний, але це не означає, що він для жінок. Вразило мене тут відразу декілька речей:

Любов. В цьому фільмі дуже сильно переданий образ люблячого батька, який здатен на все для свого сина і заради нього. І тут заслуга Уіла Сміта і його акторського таланту, а ще Джейдена Сміта - його сина, який вперше з'явився на екрані. От не знаю чи тут були справжні емоції батька і сина, чи це така майстерна гра, але я їм повірив. Чого варта сцена, коли героям доводиться ночувати в метро, вони просто не мають куди піти, малого Крістофера це бентежить, але щоб не лякати сина, Кріс старший перетворює все на гру, вони нібито опинились в ері динозаврів і їм потрібно заховатись в печері. Печерою є звичайний туалет, в якому і проводять ніч батько і син. Які емоції вирують в душі, коли твій син спить в тебе на руках в громадському туалеті, а ти тримаєш ногою двері, в які хтось ломиться?!

Віра. У власні сили. Актуально, чи не так? Потрібно вірити в себе, вірити в свою мрію, рухатись до неї і не дозволяти нікому її вбити. Не в політиків, не в "зв'язки", не в чарівника на блакитному гвинтокрилі). Нікому з тих людей по великому рахунку немає до тебе діла, тому сподіватись завжди потрібно на себе. І ніхто не здатний вплинути на твоє життя так як це можете зробити ти сам. Цитата з фільму в епіграфі якраз про це. І ця віра дозволяє не здатись, не поступитись перед невдачами, як би важко вони не били. Адже після невдач завжди іде успіх, головне не опускати рук і робити те що потрібно і далі.

Щастя. Те, яке відчуваєш, коли розумієш, що всі старання пройшли не дарма, що мета підкорилась, вершина взята. Те коли від емоцій навертаються сльози і стискує в грудях. Щастя від самореалізації, від благополуччя, від досягнутого успіху. Хіба не цього хоче кожен з нас?

Це безсумнівно найкраща акторська робота Уіла Сміта, він заставив переживати за свого героя, зрозуміти його, повірити йому. А це і є головним завданням актора.

Фільм надихає. Подивившись його, хочеться і самому гори звернути і досягнути мети і в порівнянні з проблемами героя цього фільму, мої проблеми здались мені не такими вже і непрохідними. Говорячи словами Кріса Гарднера - Прорвемось!


burningspirit | Открыть | Комментариев 13

Як приборкати дракона (м/ф)


 

Якщо Ви любите мультфільми-то терміново лахи попід пахи і в кіно.

Того шо мульт вартовий. Нажаль, Чернівцям ще не відомо, що таке 3D, але навіть без нього він суперовий. 

Сюжет не такий вже складний: син вождя вікінгів ну справжній таки хиляк, а таточко в нього - ого-го. І потрібно з синка зробити героя, адже 300-літня війна з драконами це вам не хухри-мухри. Ще й дівчинка, яка так сподобалася-один з найкращих підростаючих воїнів. А він? А він під час нападу драконів ховається в кузні...

Хлопчина вирішив взяти не силою, а розумом і змайтрував штуку, яка під час одного нападу підстрелила самого швидкого, сильного і невловимого дракона. Знайшовши його на наступний день хлопчина просто не міг добити тварину і відпустив. Заре з часом вони подружилися, літали разом, гралися...

Далі мовчу, бо буде нецікаво.

Графіка мені сподобалася, як і український переклад. Деякі дракончики були ну просто ухахатні, моменти дружби маленького хлопчика і великого чорного Беззубика розтопили серце навіть мого шефа.

Мульт саме для того, щоб повпадати в дитинство великою компашкою.


Рижик_УнікумуS | Открыть | Комментариев 11

Музыка : Kate Hudson - Cinema Italiano  Настроение : nice    

Я буду ждать тебя здесь, раздвинув ноги... (с)


Всього-то навсього фраза з фільму)))) І вона прозвучала з уст Пенелопи Крус. Вона ще раз, будучи на екрані, мене згвалтувала. Стрімко і ніжно. І вона знову ж таки була у червоних туфлях.

Але про все по порядку. Фільм приємний, легкий, веселий, відвертий і відкритий. 

"Известный режиссер Гвидо Контини должен закончить свой новый фильм. Но помимо этой проблемы есть и другая — его личная жизнь, поскольку он состоит в непростых отношениях с женой, любовницей, музой, агентом и еще с матерью."

Фільм "Девять". Режисер - Роб Маршалл. Да, мюзикл. Хоч я їх  не люблю, але цей сподобався. У ролях уже названа Пенелора, Кейт Хадсон, Ферджі, Маріон Котіяр (її перша пісня прониклива), Ніколь Кідман і Софі Лорен. Лише заради цього варто його подивитись.

Чоловіки сильні, бо жінки - їх музи і стоять за плечима. Але коли їх забагато, вони з ангелів перетворюються на демонів. Бо і любові буває забагато. Жінка потрібна не лише для того, щоб подавати підкурену сигарету, каву і зваблювати. Коли навколо скільки жінок, то про найголовнішу - Італію, фільм не зняти.

"Бог не соврет о Италии. Про неё не соврать".

Нема нічого печальнішого, ніж віддана дружина з розбитими мріями. Про день народження якої забувають і не знімають її "бо я зі своїми актрисами не сплю". Чоловіки не цінять найважливішого - жінки, котра завжди поруч, котра кохає.

"Единственная привелегия, которой пользуеться моя жена - не предупреждать". 

Трошки повнувата Ферджі в ролі проститутки підкорила: "Хочешь сделать женщину счастливой - ляг на кровать, в чем мать родила, ведь это в крови. Будьте итальянами".

Приємний фільм. Навіть з мораллю. Навіть з неочікуваним відкриттям у кінці всіх справжніх - без гриму і поправок відео. Ще приємно вражають чорно-білі кадри дитинства головного героя та його матері - Софі Лорен. Воістину, прекрасна жінка прекрасна у будь якому віці. 

Основний сюжет нагадав розповідь Бернхарда Шлінка "Сладкий горошек". Хоча там все не так феєрично і відверто.


MarLena | Открыть | Комментариев 19

Музыка : Баста - Любовь без памяти  Настроение : все окей)    

orANGELove


Недавно трошки подискутували з Арчі на тему кліпмейкерства ітд і це заставило мене загуглити словосполучення "Алан Бадоєв", так би мовити для ознайомлення. Між іншою інформацією я надибав, що він, виявляється зняв ще й кіно, при чому кіно не комерційне, а з претензією на високі звання "мистецтво", "арт-хаус", "авторське, експериментальне кіно"... Мене настільки все це зацікавило, що я відкинув набік заплановану на найближче майбутнє "Ейфорію" (чекайте огляд вже скоро) і вирішив переглянути все ж таки це Помаранчеве Кохання.

Читать дальше...


burningspirit | Открыть | Комментариев 72

Музыка : ОЕ - Там де нас нема  Настроение : позитивний    

Іван та кобила


Кінь - нерозумна тварина, яка має величезну силу.

(із правил техніки безпеки верхової їзди)

 

Отаким епіграфом і починається, не побоюсь цього слова, культова, для Тернополя, стрічка - Іван та кобила.

Читать дальше...


burningspirit | Открыть | Комментариев 22

Музыка : Звери - Районы-кварталы  Настроение : філософський    

Все умрут а я останусь


Саме так називається кіно, яке я тільки що подивився. 

Читать дальше...


burningspirit | Открыть | Комментариев 147

Музыка : Димна Суміш - Океан  Настроение : пазітіфчєГ)))    

12.


Давно планував подивитись цей фільм, але постійно або знаходились кращі, або просто забував. А файл мирно лежав на вінті, аж до вчора коли інет накрився через якісь глюки, а кабельне ТБ мені відрізали через несплату, але все це пішло на користь, я знайшов час для перегляду прекрасного фільму "12" режисера Нікіти Міхалкова, рімейку фільму Сідні Люмета "Дванадцять роззлючених чоловіків" який в свою чергу є екранізацією п'єси американського драматурга Реджинальда Роуза.

"Не следует искать здесь правду быта,

попытайтесь ощутить истину бытия."

Б.Тосья

Цю цитату Міхалков дає нам в самому початку стрічки і тим самим відразу вибачається за цілу купу неточностей в фільмі. Описувати їх я не бачу сенсу ви можете про це почитати на просторах інету і самі. А ось чи вдалось режисеру показати цю саму істину буття? На мою скромну думку - вдалось.

На судовому процесі розглядається справа про вбивство офіцера російської армії його прийомним сином 18ти річним чеченським хлопчиком. Всі докази, покази свідків запевняють що хлопець винний, судовий пристав проводить 12 присяжних у місце засідання (спортзал школи в центрі Москви) і більшість впевнені що це все не затягнеться на довго - не той випадок. Але в ході голосування один із присяжних не хоче визнавати винним хлопця і мотив в нього на перший погляд здається просто смішним: "Ну как то быстро... понимаете? Быстро... Там какой-никакой человек..."

Одним з недоліків фільму мені здалась шаблонність персонажів, всі вони живі стереотипи - мужик "з народу" таксист-русофіл, інтелігентний, невпевнений в собі кандидат технічних наук, селянин-трудяга з плавленим сирком замість мізків і великим серцем і т.д. Хоча з іншого боку в фільмі 12 фактично рівнозначних персонажів і такий хід напевне потрібен для того щоб вже після перших хвилин можна було чітко розрізняти характери і хто є хто.

Цю шаблонність рятує просто прекрасна гра акторів. Кожен розкрив свого персонажа (за винятком хіба Віктора Вержбицького... якось він загубився в мене...) просто відмінно. Кожному герою віриш, в кожному є щось таке знайоме, справжнє, реальне, а не вигадане, добре і погане, як і в житі. Діалоги, монологи просто на висоті.

В ході обговорення маже кожен з дванадцяти повідує свою історію, кожна з них настільки захоплива що могла б бути напевно окремим фільмом, при тому вони вписані в сюжет дуже органічно і тільки чіткіше підкреслюють фабулу.

Головною ідею фільму є допомога абсолютно посторонній людині, ідея небайдужості до чужих проблем, співчуття. А чи витратили б Ви майже добу свого часу спречаючись з іншими, відстоюючи долю незнайомого, нікому непотрібного хлопця? Чи змогли б Ви піти наперекір одинадцятьом у справі в якій, здавалось, все зрозуміло? І чи змогли б Ви переконати цих людей в своїй правоті?

Паралельно в фільмі подаються і інші гостросоціальні проблеми. Бюрократизм, міжрасові та міжнаціональні відносини, класові суперечки, проблеми російського (слов'янського) менталітету...

Да всё так… Всё!… Увидали, осудили, потрендели, махнули, покурили, и всё? И всё так… - на цих правдивих як саме життя словах варто було і завершити фільм, не відкриваючи майбутнє підсудного чеченця, але режисер чомусь вирішив зробити хеппі енд, де персонаж Міхалкова забирає хлопчика до себе і як стає зрозуміло вони будуть шукати тих хто хлопця підставив ну все як в Голівуді... Це засмутило. Але можливо кіно має іноді бути кращим за життя, давати надію що не все так погано. Хто зна...


burningspirit | Открыть | Комментариев 18

Музыка : Savage Garden - Crash and Burn  Настроение : приємний)    

Тариф "Новорічний"


Дуже важливо для новорічного настрою (суджу по собі) подивитись казку, приємну, наповнену святковим духом, гумором і обов'язково з хепіендом, тому що це Новий Рік і тут не можна без хепіенду. А якщо там ще й історія кохання, кілька молодих талантів (Ланская, Матвєєв, Маликова, Славский) на фоні маститих зірок (Аронова, Дюжев, Пореченков), які цього разу з'являються в другопланових (але від цього не менш колоритних) ролях, то тоді ця казка просто приречена на успіх. І навіть не хочеться акцентувати увагу на тому що режисер (Бедарев) сплагіатив основну сюжетну лінію з "Будинку біля озера". Буває плагіатять жахливо, але це не той випадок, тут все органічно і красиво.

Молодий хлопець Андрій за кілька годин до бою курантів забігає в магазин придбати подарунок - мобільний телефон. Колоритна жіночка (напевне якби в наш час жили відьми, то вони виглядали б саме так) пропонує йому абсолютно безкоштовно новий акційни тариф - "Новорічний", стверджуючи що це тариф його мрії. Герой особливо не задумується, забирає все і вирушає до друзів. Тут і починається найцікавіше, справа в тому що в них традиція - набирати номер навмання і поздоровляти всіх на тому кінці трубки з Новим Роком, за іронією долі він потрапляє до дівчини Альони, яка щойно порвала зі своїм хлопцем, між ними зав'язується симпатія, але потім з'ясовується, що дівчина живе на рік раніше...

Фільм - класична святкова, романтична комедія, напханий веселим гумором, чистим коханням, добро перемагає всі неприємності. Все це проходить на одному диханні і приносить купу позитивних емоцій (особливо приємно дивитись зі своєю половинкою), в кінці повна ідилія і всі щасливі, а що ще треба на Новий рік?


burningspirit | Открыть | Комментариев 2

Музыка : Чиж & C0 - Папиросы  Настроение : Добрий    

Адмиралъ.


   Тут просили недавно про личное. Так это, ну вообщем вот. Читать дальше...


Miriada | Открыть | Комментариев 23






О сообществе

В этом сообществе каждый желающий может поделиться впечатлениями от просмотра кинофильмов и порекомендовать хороший фильм другим пользователям.

Условия публикации рецензии на фильм — полнометражный фильм, получивший достаточно весомый резонанс у зритилей.

По мимо сериалов в сообществе так же запрещено публиковать рецензии на мультфильмы, документальные фильмы, любительское видео и телевизионные проекты.


Анонс Аристарха


Анонс Мадеста


Метки

Это интересно


Последние посетители сообщества
Нет данных

Полезное о кино


Содержание страницы

Тарас Бульба фото со съемок


Календарь
Апрель
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вск
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Модераторы сообщества

Зарезервоване місце
ОБОЗ.ua