Я читав цей текст близько 10 років тому. Тоді швидкість з'єднання з Інтернетом по модему 33,600 вважалася за щастя. Мережа тільки народжувалась. І в ній поставали свої герої, міфи та... легендарні тексти. Твори, які обійшли сотні сайтів, тисячі раз були скинуті по асі другові, надруковані у десятках журналів.

Хтось говорить про особливий жанр - кібер-панк, який виник із настанням комп'ютерної епохи у розвитку нашої цивілізації. Не знаю, чи текст нижче можна віднести до кіберпанкових, але для людей професії ІТ це точно знакові рядки. Системні адміністратори, програмісти, аспіранти 1990-х років, КПІшники, думаю, мене добре зрозуміють. Тож читаємо і згадуємо - "Хроники лаборатори".

15 июня.
Первый рабочий день. Рад. Учеба позади. Буду приносить пользу обществу. Сказал об этом новому шефу. Он посмотрел как-то странно. Читать дальше...

"Самое худшее, что может случиться с человеком – остаться только реакционером на внешние раздражители. Когда человек перестаёт следовать своим путём и только реагирует на события, думая “случилось то-то, что мне надо предпринять?” вместо “я хочу сделать то-то, что мне для этого надо?”.

Таких людей много. Именно их количеством объясняется прошлый успех теленовостей и нынешний подъём RSS: люди-реакционеры (а точнее, реакционная составляющая любого человека) ищут новые события, на которые им надо отреагировать. Когда событий не остаётся, такие люди скучают."

Звідси http://sellme.ru/old/2005/06/21/pause_reaction.html