Про кохання

Таке... Можна і посперечатися, щодо такого визначення життя. Я, хоча й не драматург, так не важаю :) Помилки - це те, завдяки чому я відчуваю себе живою людиною. Не помиляються, мабуть, лише пам"ятники :) А кохання... То така справа. Інколи, як на мене, краще, якщо його нема...

Це просто вислів, який іноді дуже точно відображає стан душі. принаймні мій. а кохання... хай краще воно буде, Сашко! )))

Воно ніби нехай і буде... але інколи воно дико заважає :( А інколи - дуже багато болю завдає.

А я не згодна з драматургом!!! В житті стільки всього кльового: цікаві люди, подорожі, саморозвиток, музика, кіно і т.д. і т.д. Помилки справді нам необхідні, щоб розвиватися, але ж бувають і непомилки. А якщо зациклюватися тільки на своїх помилках і коханні - криша може поїхати

Я тут подумала, без коханої людини, і справді, трохи фігово. Але з цього приводу не варто дуже засмучуватися і шукати цілеспрямовано її не варто. Одного разу він сам зявиться в твоєму житті, і ти зразу зрозумієш, що це саме той, з ким тобі буде завжди цікаво спілкуватися, завжди приємно займатися коханням і ділити свої радості і смутки. Але всьому свій час

+ стопіцот! У мене такі от пошуки нічим хорошим ніколи не закінчувались :))) Якщо, звичайно, не вважати хорошим нові поїздки та якісь приключки :)

то все дуже правильно й розумно, але от буває: ти живеш і все нормально. і тобі дійсно непогано без того кохання (що то є таке? та хто його взагалі колись бачив?), а потім щось находить таке... Ну може то Балаклава винна. то таке місце, де краще бути удвох. не просто, щоб було дві людини, а щоб це були дуже рідні, близькі люди. Може то море винне - холодне й чисте. Чи небо - високе й прозороблакитне. Може то серце моє винне, якому хочеться кохати. І не просто когось, а того самого, єдиного... чи то не боляче? а я роблю зара' помилки. одну за одною. і не знаю, як завадити цьому процесу безглуздому, який мене в кінці просто вб'є, якщо я не зроблю швидко висновки і не зміню свою поведінку.

Женя, ти такий романтик, тонка натура, і я у звязку з цим згадала ще одне питання, яке мене завжди хвилювало: чому, якщо дівчина розумна, духовно і інтелектуально розвинена, мислить нестандартно - чоловіки ввіддають перевагу дружбі з такими дівчатами, а не коханню?

головне не зациклюватися ні не на коханні ні на помилках а то це ні до чого доброго не проводить, як каже моя бабця - "Шо має бути твоїм - від тебе не втече")))

я не фаталістка. згадала ще один гарний вислів: "Талант - це спроможність людини визначати власну долю". гадаю, що все в житті залежить від нас самих. Ну може й не все, але більшість - це точно.

безперечно, але здоровий пофігізм ше нікому не зашкодив повір мому досвіду)))

Ух, какая замечательная фраза... "Ошибки" это наверное когда ты точно намного вперед знаешь, что ошибки быть не должно ;) А весь остальной бардак - это любовь ;)

Помилки можна виправити,а кохання здоровому глузду не піддається,мабуть без нього булоб простіше.

та ви що, люди? без кохання взагалі нічого б не було. бо навіщо тоді жити? заради чого? а помилки не завжди можна виправити, на жаль...

Кстати, а почему все зациклились на любви с сексуальным подтекстом? А как же любовь к родителям, природе, своему городу, друзьям? К оружию, к музыке, книгам? В конце концов, к жизни?

чому зациклились? я, до речі, часто коли кажу про любов думаю не про чоловіків.

опа!

Ну так іншої любові вистачає, мабуть, у кожного?

Жень, ше пару блогерських здибанок - і буде тобі пара ;))) якшо ти, звісно, справді цього хочеш...

А хто сказав, що їй блогер потрібен? Може все ж таки лексус? Чи хотя б каділак? :)))

шото на Женю не схоже ;) ІМХО: лєксуси для зануд...

чом би й не блоггер? і була б в нас таке маленьке блоггерське дитинча. І щоб обов'язково хлопчина, козак.

хочу. хочу гарного хлопа, дитину, родину, дім з собакою і товстим чорним котом. хочу жити в місті, де люблять українців і росіян, і євреїв, і американців. хочу не думати про те, що купити - собі помідорів чи Максу - віскаса. хочу приходити на роботу з задоволенням. і щоб мене поважали. і головне - що все це можливо, треба тільки сильно бажати, і робити щось. Що? Чекати? переїзжати в інше місто? робити пластичну операцію? не знаю, щось не так. в чомусь я не права, але не можу зрозуміти, де вихід. а ще ці помилки. от знаю, що сьогодні зроблю чергову, але як її не зробити? де сили волі взяти? треба, треба!!! З.І. Пробач, щось наболіло, якось руки самі писали, не могла зупинити.

Жень, а хто цього не хоче? І це дійсно можливо. Головне - зустріти другу таку ж людину, як і ти! Переїзжати - куди, заради чого? Операцію - не кажи дурниць :))) В чомусь не права? Так це ж добре, що ти не задоволена тим, що маєш, і прагнеш більшого! Помилки... Це така справа, індивідуальна. Тут дуже складно щось радити :( І, доречі, як на мене, не слід зупиняти руки, коли вони пишуть те, що відчуваєш серцем...

нема за шо вибачатись :) ти просто жінка ;))

тук-тук, це я - стук серця, спитай мене і я тобі все підкажу

Как я тебя понимаю... Иногда оглянешься вокруг: вроде и парней много, и друзей, и вниманиея их в избытке, и общения... А всё не то... Как сказал один мой знакомый: "А как же настоящая любовь?" Но, наверное, еще рано делать выводы - вся жизнь впереди!