У нашому житті існують закони. Їх є багато, і вони різноманітні. Життя на землі без законів було би неможливим ні у природі, ні у суспільстві людей. Кожен з нас живе згідно певних законів. Ніби все ясно, але залишається лише один сумнів: з гідно яких саме законів живе кожен з нас зокрема? Буває так, що ми живемо згідно деяких законів, що, навіть, не зауважуємо у щоденному житті. Подумайте над цими заповідями, може ви також живете згідно них? Нехай я буду першим, що має бути в домі і нехай я буду головним, хто має бути в сім’ї.

30 березня 2008 о 13:00 відбудеться благодійний концерт лауреата Всеукраїнського фестивалю "Оберіг", лауреата премії ім. В.Стуса, володарки спеціального призу радіо "Свобода" Ольги Богомолець на захист старого Києва.

Місце преведення: Парк ім. академіка О.О.Богомольця (вул. Богомольця, 2-4). Вхід - вільний.

На минулому тижні по одному з головних українських телеканалів біжучим рядком пройшло повідомлення «Розвиток людської цивілізації досяг такого рівня, що можлива нова геополітична революція». Звідки воно взялося і що та хто за ним стояв, залишається невідомим. Якщо це не жарт і не помилка телевізійників, то можна подумати, що його послав нам сам Господь Бог: таке воно величне і таємниче – як і подобає справжньому Божественному одкровенню! – з одного боку, і так точно воно влучає у наші незартикульовані страхи і неясні передчуття, з іншого. Ми дійсно живемо на порозі чогось нового і великого. Нам бракує мови й уяви, щоб описати його контури. Можна спробувати, однак, розшифрувати цю криптограму, виходячи зі своїх, зрозуміло, дуже обмежених знань. У повідомленні йде мова про нову геополітичну революцію. Очевидно, що старою було падіння комунізму у 1989-1991 рр. - отже, нова геополітична революція має означати падіння США, як останньої супердержави, що пережила холодну війну. Котра з держав замінить Америку на цьому місці, залежить від того, що ми розуміємо під цивілізаційними змінами. Якщо мова йде про нові технології та потік капіталів, то, очевидно, першими кандидатами є Європа, Китай та Індія. Коли ж йдеться про демографічні ресурси, як необхідну умову супердержавного статусу, то Європі грозить випасти з цієї трійки - надто швидко вона старіє й обезлюднюється. А якщо розуміти під цивілізаційними змінами все більшу залежність нових технологій від енергетичних ресурсів - у першу чергу, від нафти та газу - то головним кандидатом на супердержаву є Росія. Коли ціна нафти підскакує до ста доларів за барель, треба бути хіба останнім ідіотом, щоб не скористатися з цієї нагоди для нарощування політичних мускулів. Як попереджав нас на тому тижні «The Times» ( див.), Кремль проголосив Заходу нову «холодну війну», і якщо Захід вчасно не отямиться й не почне протидіяти, то йому доведеться прогнути спину перед жорсткою і цинічною Росією.

Признаюся, як історик, я ставлюся до всіх цих прогнозів зі скепсисом: у минулому ще нікому ніколи не вдалося зробити точного передбачення. Кожне з пророцтв - чи то недавні про «кінець історії», «конфлікт цивілізацій» (Гантінгтон), чи «плоский світ» (тобто зневілювання різниць між «першим» і «третім» світом», як наслідок розвитку нових інформаційних технологій), чи то старіші про «занепад Європи» та «конвергенцію капіталізму з комунізмом» - читаються як фантастичні романи: цікаво, але мало правдоподібно.

Як історик, хочу звернути увагу на що інше: історія привчила нас до того, що великі геополітичні революції приводять до появи світових релігій та ідеологій. Падіння комунізму 1989-1991 р. стала першою, яка не запропонувала нічого принципово нового, жодного великого «ізму». Вона залишила по собі велику ідейну пустку. Звідси у нас почуття тривоги - бо ми, як і вся природа, не терпимо пустоти, і звідси бажання заповнити її квазінауковими пророцтвами.

Сучасна Україна постала з останньої геополітичної революції. А тому позначена всіма її системними ознаками. Ми, українці, мучимося браком великих відповідей на великі питання. Ліки на ці муки можуть бути простими: може, значення революції 1989-1991 р. й полягало у тому, щоб переконати нас, що час великих питань і великих відповідей віджив себе, відійшов у минуле. А на їх місце прийшов час справ, малих і великих, котрі й визначатимуть наш цивілізований розвиток.

От і на тому тижні Україна здала ще один екзамен на «цивілізованість»: у Брюсселі вона вступила до СОТу - до того ж раніше від Росії. А перед тим Сербія на виборах надала перевагу прозахідному кандидату над кандидатом проросійським. Після цих двох невеликих перемог мені якось менше віриться, що центр нової геополітики доконче перенесеться до Росії. Навпаки: ці малі дають нові підстави думати, що Європейський проект ще далеко не вичерпався. А тому рано прощатися з ідеєю ЄС як нової геополітичної потуги.

Європейська спільнота почалася відносно недавно, з французько-німецького примирення 1955 р. Воно стало наріжним каменем Європейського проекту. Чим для «старої» Європи було французько-німецьке, тим для «нової» стало недавнє українсько-польське. Не було воно легким чи швидким: поляки й українці мають спільну історію, не менш трагічну й криваву, аніж французи та німці. Але те, що воно сталося, без перебільшення можна назвати геополітичною революцією. Вона дало нову надію, що кордони Європи не кінчиться на Медиці і Шегині.

Чи ця надія стане реальністю, залежить не в останню чергу від того, чи коли-небудь дійде до українсько-українського примирення - між тими «двома Українами», котрі, як нас, переконують, ніколи не зійдуться, і між якими проліг цивілізаційний кордон різниці.

Не хочу виглядати безнадійним оптимістом і твердити, що таке примирення доконче станеться. Мій оптимізм обмежується радше до твердження, що я не бачу причини, чому би таке примирення доконче не мало би статися. Особливо, якщо виходити не з логіки великих ідей, а з логіки малих справ.

Може, в цьому і полягає сенс тої геополітичної революції, котру так загадково на минулому тижні проголосило українське телебачення?

Ярослав Грицак http://www.zaxid.net/blogentry.php?Item=12320&

Оскільки на ХБ почалось паплюження УПА деякими неадекватними особами,які заблокували доступ до їхніх статтей і доводиться чути що УПА- німецькі прислужники ,які воювали лише з червоною армією, я подаю  голі факти.

Загони УПА власне і були створені для боротьби з окупантами.Так, з літа 1942 року почалося масове створення відділів самооборони в населених пунктах, котрі ліквідували німецьку жандармерію, поліцію та захищали мирне населення від карателів. У вересні 1942 року Провід ОУН(Б) прийняв рішення про організацію більш мобільних збройних відділів, розмірами сотень для допомоги місцевим сільським боївкам (СКБ).

У вересні 1942 року боївка ОУН(Б) під командуванням Сергія Качинського-Остапа ліквідувала станицю жандармів у с.Піддубці, р-н Луцька. 07 лютого 1943 - - - сотня УПА під командуванням Довбешка-Коробка провела наступ на загін жандармерії у м.Володимирець. Містечко повністю визволено від ворога,2 лютого 1943 на табір УПА біля Висоцька напали дві німецькі роти. Відділ УПА вступив у бій, після прибуття допомоги німцям чисельністю 350 осіб відділ відступив у ліс.10 березня сотня УПА провели успішний наступ на укріплені позиції німців в с.Оржеві, де знаходились також склади зброї. Здобуто величезну кількість зброї і військової амуніції, котру успішно передано тиловим структурам УПА.20 березня відділ УПА розгромив табір полонених в Луцьку і усіх заарештованих звільнив.28 березня німці, чисельністю 1500 осіб, напали на сотню УПА, що квартирувала у м.Людвиполі. Розгорівся довготривалий, жорстокий бій. Підоспілі частини СС не змогли захопити укріплені позиції УПА і відступили до Костополя. 29 березня відділ УПА розбив табір полонених в Ковелі і тюрму. Визволено багато полонених.Під кінець березня на Кременеччині майже всі села опинились під контролем УПА. Німецькі загони сидять постійно в Кременці і тільки днем роблять вилазки у навколишні села силами багаточисельних підрозділів.2-4 квітня загін УПА опанував м.Горохів. Опановано банк, пошту, тюрму і звільнено політичних в’язнів.З 3 на 4 квітня відділ УПА розбив карний табір на Горохівщині. В’язнів звільнено.4 квітня німці в силі 300 осіб напали на с.Постійно. Багато хат спалили, господарства пограбували. При відступі німців із села невеликий загін УПА організував добре сплановану засідку. Результатом короткого бою була повна поразка німців.

В травні 1943 року на шляху Ковель - Берестя-Литовське в засідку сотні УПА потрапив шеф гітлерівського СА Віктор Люце із штабом і великим загоном охорони. Один із представників найвищого командного складу Німеччини разом із своїм штабом знищений.

19 серпня 1943 року здійснено наступ на м.Камінь Каширський. В акції брали участь: курінь Назара-Криги, сотня Лисого та сотня Кубіка. Добре спланована акція розпочалась рано вранці і завершилася о 17 годині. Протягом дня очищено від ворога усе місто.

Фактично УПА ще до приходу радянської армії визволила значну частину Західної України,тому прихід нових»визволителів»,а особливо їхні дії викликали новий виток спротиву.Але це вже інша сторінка історії.

Я розумію що дана публікація викличе дуже неоднозначну реакцію,але як ілюстрація історичного минулого це дуже добрий матеріал. Потягнув я їх в Андрія Валевського за шо йому спасибі і низький поклін

XIV ДИВІЗІЯ SS GALICIA
1.ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ:
Після поразки під Сталінградом, німці почали набирати в дивізії так званих хівіс (від німецького Hilfswillige - готові допомогти).Всього частка хівіс у німецькій армії у 1943 році складала 15%, а це велике число(біля мільйона “помічників”). Хівіс воювали не тільки в німецьких дивізіях, а і в спеціально створених дивізіях помічників.Серед них була “Галичина“, про яку піде мова.
2.НАБІР ДОБРОВОЛЬЦІВ:
З того моменту, як німці окупували Західні області України, галичанці служили Рейху, хоча це було неофіційно. Але метою патріотів-українців був вишкіл рішучої молоді, яка зможе здобути для України незалежність. Воєнні події 1943 року дозволяли сподіватись на актуальність українських військових формувань. Незабаром, після довгих переговорів, німці оголосили про набір 20 000 добровольців. Добровольців було 80 000, що свідчить про ентузіазм української молоді у боротьбі проти москалів.
3.ВИШКІЛ:
В кінці липня 1943 року, почався вишкіл 14 гренадерської (піхотної) дивізії “Галичина”.У червні 1944 року, коли почалася битва під Бродами, цей вишкіл завершений не був, також не поступила велика частина техніки.
4.ОСОБОВИЙ СКЛАД І ТЕХНІЧНЕ ОСНАЩЕННЯ:
По штату, в піхотній дивізії вермахту, повинно було бути 17734 військовослужбовці, з них 14397 рядових, 2701 унтер-офіцер, 102 чиновники і 534 офіцери особового складу.
У плані техніки і коней, ”Галичина” повинна була мати 4842 коні, 394 легкові автомобілі, 615 вантажівок, 527 мотоциклів і 201 коляску до них. Також під час битви під Бродами, дивізії допомагав батальйон важких танків “Panzerkampfwagen VI Tiger ausf E”, усім відомих Тигрів. У батальйоні було 45 тигрів (по штату).
У піхотній дивізії було 378 ручних і 138 станкових кулеметів, 93 50-мм міномети, 54 80-мм мінометів,20 75-мм і 6 150-мм піхотних гармат, 75 протитанкових 37-мм гармат, 36 105-мм і 12 150-мм гаубиць, а ще 12 20-мм зеніток і 3 бронеавтомобілі.
5.БОЙОВІ ДІЇ “ГАЛИЧИНИ”:
17 липня 14 гренадерська дивізія почала свій бойовий шлях у битві під Бродами. На фронт прибуло 12 000 з 16 000 боєготових солдат. У битві під Бродами було 3 піхотні і 1 артилерійський полки, А також батальйони: зв’язку, протитанкової оборони, зенітної артилерії, постачання.Під Бродами дивізія понесла величезні втрати, та частина таки вціліла.Особовий склад мав на озброєнні нові зразки зброї-автомати Sturmgewehr-44, та знамениті Фаустпатрони.
Після реорганізації і поповнення, дивізія у вересні-грудні 1944 року дислокувалась у Словаччині, а в січні-березні 1945 року-у Словенії. У квітні 1945 року дивізія закінчила свій бойовий шлях в районі м. Грац. У зв’язку з створенням УНК(Українського національного комітету),14 березня 1945 вояки “Галичини” присягнули на вірність українському народу. Після капітуляції Німеччини, дивізія інтернувалася в англійців.

Открыть больше изображений

Ще з часів Гумбольдта, який казав, що мова – це об’єднана духовна енергія народу, учені переконані, що між світоглядом людини та її мовою існує прямий зв'язок. На підтвердження цього німецькі учені провели цікавий дослід.

Учасникам лінгвістичного експерименту показували відео. Наприклад, двоє жінок йдуть по доріжці або наближаються до будинку або заходять до нього. Що повинні зробити піддослідні, розповідає доктор Барбара Шмідтова, доцент німецької філології для іноземців Гейдельберзького університету:

«Загалом були показані 60 різних ситуацій із повсякденного життя. Головним в усіх кліпах було зображення руху. Завданням учасників експерименту було, подивитися на сцени та, поки ці сцени ще тривають, якомога швидше розповісти про те, що на них відбувається».

Піддослідним не сказали, що насправді було лише два види сцен: на одних люди або тварини йдуть, а на інших вони приходять до якогось пункту призначення. Учасники дослідження розмовляли сімома різними мовами і це, дивним чином, відбивалося в змісті їхніх описань, - каже доктор Шмідтова. Німецький хлопчик навіть засмутився: «Що ж мені казати? Я не знаю, куди ці вівці йдуть» Німці, чехи або нідерландці у 60 відсотках випадків називають кінцевий пункт або мету ще не завершеного руху. Араби – лише у 40 відсотках випадків. Очевидно, тут існує зв'язок із граматикою,- пояснює Шмідтова:

«Ці відмінності залежать від тих граматичних засобів, які є у розпорядженні мовців у їхній рідній мові. Тому німці, наприклад, відрізняються від англійців, тому що до свого вербального спілкування майже обов’язково включають цей кінцевий пункт.»

Німецькою навряд чи хтось скаже: «Дві жінки, що йдуть». Радше: «Там кудись йдуть дві жінки». Чи означає по-різному сказане учасниками експерименту, що вони по-різному сприймають показані їм сцени? Для цього у другому експерименті їх запитали, що вони можуть пригадати:

«Стало зрозумілим, що ті мови, де у вербалізації зображення з’являвся кінцевий пункт, значно краще відновлювали в пам’яті ці сцени. За п’ять хвилин після завершення першого експерименту. Тобто, ті ж німці знову були кращими в запам’ятовуванні, ніж англо- чи іспаномовні.»

Таким чином, рідна мова є своєрідним фільтром для сприйняття та мислення. При цьому, арабська, іспанська та англійська мови формують групу, яку цікавить більше процес та рух, а голландська, чеська та німецька звертають увагу на мету. Барбара Шмідтова, чешка за походженням, та її колеги зробили важливе відкриття. Воно ставить нові і нові запитання: Чи можна взагалі зрозуміти культуру народу, не дослідивши його мовних характеристик? Також цікаво, як вплине на національні особливості та стереотипи міжнародне поширення англійської мови?

За матеріалами: Німецька хвиля

Якось один з відвідувачів сказав Дідусю:

— Серед громадян міста існує тверде переконання, що ти живеш за принципом «моя хата з краю».

— Це щира правда, — відповів мудрець. — Я і тобі раджу дотримуватися цього правила.

— Погана справа.

— Чому це погана?

— А хто ж тоді піклуватиметься про суспільні справи?

— Слухай сюди, діяч! — сказав з посмішкою Дідусь. — Це прислів'я наших предків — дуже мудре і багатозначне. Кажучи: «Моя хата з краю», — людина свідчить цим не тільки фактичне місце знаходження своєї хати, але і говорить: «Так, моя хата з краю, але все таки в межах села. У мене немає жодного права і бажання втручатися в особисте життя моїх сусідів, але мені зовсім не байдуже те, що відбувається в селі. Моя хата з краю, і це означає, що саме мені уготовано долею першим зустріти і друга, і ворога, які направлять свої стопи в наше село».

Поважай кожну людину. Вмій побачити в ній Христа. Будь чуйним до ближнього, бо він - твій брат. "Хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить" (1Ів 4, 20).

Один мудрець любив говорити, що кожній битві, одного разу почавшись, призначено закінчитися на ту або іншу користь.

Нещодавно у Тернополі відбулася Позачергова сесія Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви, де розглядалося о питання про роль і місце Церкви у складній суспільно-політичній ситуації в Україні, яка склалася останнім часом. Детально обговоривши це питання, спираючись на біблійну історію, засади Христової науки, еклезіології, канонічного права та дотримуючись чинного українського законодавства, Владики постановили звернутись до духовенства, монашества та мирян УГКЦ, до носіїв влади та до всіх людей доброї волі із закликом до молитви за Україну.

Згідно із постановою, усіх вірних УГКЦ упродовж 18 травня - 1 червня 2008 року просять після кожного богослужіння разом молитись по одному разу молитви Отче наш і Богородице Діво за Україну і за вирішення кризової політичної ситуації. Також у катедральних храмах, монастирях, семінаріях та церковних товариствах доручено організовувати цілодобові чування у цьому наміренні. Крім цього Владики просять скріпити свої молитви постом та ділами милосердя. Синодальні отці вирішили звернутися до членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій та Наради християнських Церков з проханням підтримати цю молитовну акцію, – кожен у свій спосіб та згідно зі своєю молитовною традицією.

"Кризова ситуація у політичному житті України для нікого не є таємницею. Політологи та інші спеціалісти твердять, що її можна б розв’язати дуже легко і швидко, застосовуючи щире бажання та здоровий розсуд. Але, беручи до уваги нашу гріховність, нашу людську неміч, жадобу грошей та влади розв’язати її дуже трудно, а по-людськи беручи – неможливо. Тому ми, віруючі люди, знаючи біблійні свідчення успішності молитви та посту у загрозливих для народу ситуаціях, звертаємось до Господа Бога з проханням про поміч та порятунок", – такими словами у пасторальному зверненні Владики, члени Синоду пояснюють мету своєї ініціативи.

Детальніше дивіться тут :

ДУМАЮ НЕБАЙДУЖИМ СЛІД СТАТИ НА МОЛИТОВНУ ВАРТУ!

Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке зло, а що добро.
А не взнавши свого у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.
(Григорій Сковорода)

Читать дальше...

Перший відрізав ножем великий шмат сала, загорнув його в білу тканину, заховав під полу кожуха і сказав:

— Так багато голодних. Цей шматочок сала я беру собі і людям.

Другий забрав сало, що залишилося, і теж сказав:

— Приїжджають гості. А гість для українця більш ніж друг.

Третій, проковтнувши слину, сказав:

— А що робити мені? Я теж люблю сало!

На що перший йому відповів:

— Любов надихає на пошук. Шукай, і у тебе обов'язково буде біле і м'яке диво.

Ми успадкували одну плянету. Але що ми зробили з нею? Земля сьогодні є спадщиною, яка перебуває в небезпеці, а самі види постали перед ризиком знищення.

…Колосальні виклики, з якими зіткнеться людство, виходять за межі допустимого. Я не буду давати детальну аналізу, однак можна ще раз нагадати: зміни клімату, розширення пустель, глобальна криза з водою, зменшення площ лісів, деґрадація океанів, забруднення повітря, землі, води і морів, а також збільшення ерозії біорізноманіття — ця картна очевидна всім.
Вартість нашої війни з плянетою можна порівнювати з вартістю світової війни. Більше того, існує ризик того, що, війна з природою може привести до справжньої війни, зважаючи на дедалі більшу нестачу природних ресурсів.

Насправді, реальна проблема полягає в тому матеріяльному зростанні, що було ідентифіковано ще в 1972 р. в Доповіді Римському клюбу — «Обмеження росту». Але в 1972 році, як вказує один із авторів Доповіді Денніс Мідоуз, «людство було в своїх межах, а тепер воно вийшло за них».

Сьогодні споживання людських ресурсів становить 125% від життєздатного рівня в довгостроковій перспективі.

То чи ще може людство бути врятовано?..

Нам потрібно більше знань, більше стриманости. Інакше знадобиться додатково три або чотири плянети Земля, якщо нинішні зразки споживання в Північній Америці будуть поширені на всю плянету.

Менше матерії: ми повинні «дематеріялізувати» економіку і зростання. Для цього, мабуть, неможливо зупинити зростання. Відтак ми маємо зменшити споживання природних ресурсів і сировини на кожну одиницю економічного виробництва: будь-то енерґія, метали, мінерали, вода чи дерево.

Але найбільша трансформація наших суспільств полягатиме в сфері відносин і поведінки. Як ми можемо дематеріялізувати виробництво, якщо ми залишатимемося матеріялістами? Як ми можемо скоротити наше споживання, якщо споживач усередині нас поглинає громадянина?

Якщо ми хочемо перестати бути паразитами на землі, то маємо підписати новий мирний договір із природою. Ми мали соціяльний контракт, який пов’язує відносини людей, і ми повинні тепер пов’язати себе зобов’язаннями по відношенню до природи.
Передбачення стане абсолютною передумовою справжньої демократії майбутнього. Етика майбутнього, яка вимагає, щоб ми передали населений світ нашим дітям, забезпечить зв’язок між економікою та екологією, міжзростанням і сталим розвитком.

Це думки генерального директора  ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, 

а Ваші?

 Якось в Стародавній Індії король засудив людину до смерті. Чоловік попросив зберегти йому життя і додав:

— Якщо король буде милостивий до мене і пощадить моє життя, то через рік я навчу його коня літати.

— Згоден, — відповів король. — Але якщо до цього часу кінь не полетить, ти будеш страчений.

Коли стурбовані родичі запитали, яким чином йому вдасться втілити у життя обіцяне, чоловік відповів:

— Протягом року король може померти. Або кінь може померти. Або вона зможе навчитися літати!

... Цікаво чи скоро в Україні буде літаюча кавалерія від "українського політикуму" ?...

·        Краще один поганий маршал, ніж десять добрих.

Вахтанг Кіпіані, шеф-редактор проекту Великі Українці  Інтері, у своїй колонці для журналу Корреспондент пише про реакцію посола Ізраїлю в Росії Анни Азарі, яка зовсім недавно виконувала цю місію в Києві, на присвоєння Роману Шухевича звання Героя України... 

Стаття: Якби Шухевич був євреєм 13 марта, 14:06 Кореспондент.net Украина http://ua.korrespondent.net/opinions/402910

А яка ваша думка?

Переглядав свої старі архіви і знайшов цікавий матеріал. Наскілки актуально говорив Блаженнійший Любомир Гузар ще тоді у 2005 році:

"...державна структура — це влада, але ж влада — це не обов'язково мудрість. Нам треба мудрих політиків, багато. Навіть не стільки політиків, скільки державних мужів. Бо політика — це потрібна і важлива справа, але це не те саме, що державне мислення. Велика різниця між політиком і державним мужем. Нам потрібна інтелігенція, адже це не просто освічені люди у значенні закінчених університетів — нам потрібні люди, пройняті певними духовними вартостями, які мають широке життєве знання, які, зрозуміло, мають і професійне знання, але які мають і життєву мудрість. Ми потребуємо державних мужів, які мислять категоріями добра і правди в широкому розумінні цих слів. Які бажають зрозуміти і спрямувати оту життєву хвилю, що є в кожному народі, у прогресивному напрямі. На цю хворобу, до речі, хворіє вся Європа і світ — не набереться й п'яти державних мужів; є дуже багато політиків..."

Повністю читайте у статті Патріарх УГКЦ Любомир Гузар: Чомусь не доглянуті справжні духовні цінності, які пробудилися під час Помаранчевої революції  Антін БОРКОВСЬКИЙ. — "Україна молода", 25 листопада 2005 року

Суфійська притча

Царя Хосрова запитали:

— Кому з людей ти побажав би в першу чергу порозумнішати?

Він відповів:

— Моїм ворогам. Бо розумні, замисливши зле, дуже рідко виступають у похід. Дурних же ніщо не зупиняє від нерозумних вчинків.

Якось три метелики побачили палаючу свічку і прийнялися міркувати про природу вогню. Одна, підлетівши до полум'я, повернулася й сказала:

- Вогонь світить.

Інша підлетіла ближче й обпалила крило. Повернувшись, вона сказала:

- Він обпікає!

Третя, підлетівши вже зовсім близько, зникла у вогні й не повернулася. Вона довідалася про те, про що хотіла довідатися, але вже не змогла повідати про це іншим.

Той, хто одержав знання, втрачає можливість говорити про нього.Тому той, хто знає - мовчить, той, хто говорить - не знає.  

Тільки що знайшов оцей вірш який вразив мене своєю актуальністю...

Світ мовчить, не волає,
А народ наш зникає…
І все ніби в порядку речей.
З кожним роком нас менше,
Ми ж терплячі — все терпим.
Доки спаде полуда з очей.

Відкрий очі, юначе,
Озирнися, козаче:
Проти тебе — орда!

Ніжно, тихою сапою,
Без рушниць, не нахрапом —
Толерантна війна.

В культі бруд і насилля,
чужорідне свавілля -
не помітив хіба?

Вірус цей прищепити -
й легко з тебе ліпити
не мужчину - раба.

Свою мову не знаєш,
Книг своїх не читаєш —
Бо їх просто нема.

На прилавках порнуха,
Щоб у мізках розруха —
За свідомість війна.

Вороженько тим часом
Причащає не квасом —
Навкруги подивись.

Пиво ллється з реклами
І “Біленька” з екранів
Зашаріло мигтить.

Не культура — попсовість,
Не духовність — церковність,
Вже у звичці ерзац.

А з екрану балачки,
Трюкачі і трюкачки:
Одним словом, театр.

Хочеш знать про країну,
Про причини руїни?
Не підручник гортай.

Вороженьки старались —
Так історію склали,
Щоб заплутався вкрай.

Щоб ти чувся безродним,
І безславним, негордим —
Просто місцем пустим.

Бо коли хлоп ніякий,
Можна всяк його м’яти —
Він в руках, наче віск.

Головне, щоб не знав ти
Роду свого, козаче, —
Бо то сплячий вулкан.

Розгориться поволі,
Заяріє у крові —
Позмітає бедлам!

Що скажу тобі, сину:
Захисти Україну —
бо вона в нас одна.

Зволікання намарно —
Небо надто вже хмарне:
Час для Сонця настав.

Розбуди в собі силу:
Землю змучену милу
Боронить від навал.

Щоб постала у ладі,
В боголюдській принаді —
Треба вимести бруд і кагал.

Наталка Артанія Кобза
13 лютого 2008 р.

Открыть больше изображений