Знак

З Бруно Ферреро

Гарний юнак з ніжними рисами обличчя самотньо сидів в автобусі, не відриваючи погляду від вікна. На вигляд йому було трішки більше двадцяти років.

Якась жінка сіла біля нього. Перекинувшись кількома словами про теплу весняну погоду, що стояла надворі, молодий чоловік несподівано мовив: "Я був два роки в увязненні. Цього ранку вийшов і ось повертаюсь додому."

З його уст бурхливою рікою лилась розповідь про те, як зростав у бідній, але порядній родині, і як його злочинна діяльність завдавала родині болю і сорому.

Впродовж цих років не мав від них жодної вістки. Знав, що батьки його надто бідні, щоб дозволити собі подорож до місця увязнення, і надто прості, щоб писати листи. Він і сам перестав до них писати, не отримавши відповіді на жоден свій лист. За три тижні перед звільненням зробив останній відчайдушний крок, який міг би дозволити йому повернутися в сімю. Ще раз написав батькам, просив вибачення за прикрості й розчарування, яких їм завдав.

Вийшовши на волю, сів в автобус, який мав завезти його до рідного міста. Траса пролягала поблизу будинку, де пройшло його дитинство, і де мешкали його батьки.

У листі написав, що розуміє їх. Для того, щоб полегшити справу, попросив, щоб подали йому знак, який би він міг побачити з вікна автобуса. Якщо йому вибачили і згідні, щоб він повернувся, нехай повяжуть білу стрічку на яблуньку у їхньому садку. Коли ж знаку не буде, хлопець, не виходячи з автобуса, залишить місто і більше ніколи не потурбує своєї родини.

Автобус наближався до пункту призначення, юнак нервував усе більше. Страх, що не побачить стрічки, став таким сильним, що боявся сам дивитися у вікно.

Вислухавши його розповідь, жінка запропонувала:

- Поміняємось місцями. Я буду дивитися у вікно.

Автобус продовжував їхати. Минуло іще декілька будинків. Враз жінка побачила дерево. Легенько торкнула хлопця за плече й, стримуючи сльози, промовила: "Поглянь! Поглянь! дерево усе обвішане білими стрічками!"

Ми дуже схожі на звіра, коли вбиваємо.
Дуже схожі на людину, коли осуджуємо.
Дуже схожі на Бога, коли вибачаємо.