... Людина не може бути абсолютно вільною від суспільства. Свобода в будь-якому випадку вже має на увазі взаємодію людини і суспільства. Свободу “сьогоднішню” можна ототожнювати зі свободою від соціуму і його проблем, і “завтрашню” свободу – задля благополуччя всього соціуму, включаючи і самого суб’єкта. Мораль виникає як підсумок переходу межі від “Я” до “Ти” і “Ми”.
Соціум надає індивідуму широкі можливості для впливу на оточуючий світ.
Свободу не можна дати, вона може бути лише прийнята в рамках розуміння внутрішніх якостей людини. У своїй свободі людина може чинити так, як їй дозволяють її можливості, але із можливого вона вибирає вчинок у відповідності зі своїми моральними установками. Лише зважені на терезах колективної діяльності вчинки, як еволюціонуючої “суспільної моралі”, незалежно від їх початкових оцінок – егоїзм чи альтруїзм, з часом отримують свою об’єктивну ситуаційну оцінку.
Відповідь на основне питання моралі: “Що для вас первинно – благополуччя вашого колективу (суспільства, виду) чи ваше власне?”, розділяє всю множину типів індивідумів на два табори. Л.М.Толстой вважав, що людина – дріб, в чисельнику – “те, що про нього думають люди”, а в знаменнику – “те, що людина думає сама про себе”.
По мірі росту світогляду (“я, сім’я, нація, раса, людство, …”) людина постійно розширює свій моральний горизонт (ієрархію цілей) від малого до всеохоплюючої більшості.
Побачити в іншому себе і свої інтереси необхідно для усвідомлення свого місця у соціумі.
Свобода соціальна не є ціль, вона лише засіб для реалізації найбільш динамічної еволюції соціуму.
Міра свободи, яку суспільство може надати індивіду, є одним з критеріїв соціального і технічного прогресу. І моральний обов’язок особистості полягає у тому, щоб кожен його вчинок сприяв прогресу людини, що виражається у все більшій свободі духу над матерією. Світ стає більш вільним і значить – більш моральним...
Це частинка досить суттєвого, на мою думку, дослідження.
Комментариев 1
Стать участником
