Регистрация  Забыли пароль?

 


пишет в litra  19.08.2009 16:28:52

ДАВАЙ!

       

Ми дуже славне покоління!

                                                                                                         Нас гарно мали – і не раз…

                                                                                                         Спимо, здається, в Україні,

                                                                                                         Все інше – мабуть, Гондурас.

 Сергій Дзюба

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Баронеса Муха – господарка дому; товстезна тьотя, розбещена, тупенька, вічно духається, але миється вкрай рідко.

Барон Муха – господар дому; худий, бородатий, холерик, від якого вічно несе перегаром; у всьому підкоряється дружині.

Глухий, Сліпий, Німий – прості слуги; мають однакові погляди на світ, тобто, взагалі їх не мають.

Кароліна Вротен – прислуга; молоденька дівчина, яка виконує примхи барона (в т.ч. і сексуальні)

Комубдатен – театральний актор; молодий, перспективний, але фінансово незахищений.

Сунь Ін Чай – барига.

Пані Зухеншпульцен – теща барона; вічно не задоволена тим, що її дочка вийшла заміж за цього ідіота.

Хто-то – голос за кадром.


Дія перша

Інтер’єр сцени являє собою набір побутових речей кінця 19 століття, розвішених і розкиданих по сцені хаотичним чином. Все це доповнюють портрети (як у поміщицьких хатах), на яких зображено найвідоміших політиків історії, але з бакенбардами, кучерями, вусами і т.д.


Баронеса (з просоння):

Привіт мій песику, як спав цієї ночі, які тобі ввижалися жахи? Чи може ти як спав дививсь якусь еротику? А я у ній була? Скажи, скажи, скажи! (Радо пригає і плескає в долоні)

Барон Муха:

Ти що, конфетка? Що у тебе в мислях? Яка еротика, які жахи? (Тихо) Якби ж приснилась ти мені півгола, то би одкинув ратиці вві сні…

Баронеса:

А що ж ти бачив, любчику? Невже тобі наснились кляті податківці? Я так і знала! І у сні покою не дають тобі! (Кричить доверху, і мало не рве на собі волосся. В істериці) Та що ж це робиться! Коли все це скінчиться?! Чи довго нам терпіти цих знущань?! Такі ж ми бідні, що із нас узяти?! Останню сукню з нас зірвати хочуть! Ой-йой!!! (Падає на підлогу і різко підіймається. Рве на собі одіж) Хай забирають все! Підлогу, стелю, двері. Хай забирають серце, душу – все! (Звертаючись до чоловіка) Чого ти став, скотино? Біжи скоріш в контуру і падай на коліна перед начальством їхнім. Нехай нас пожаліють. Чи дай їм хабара – все ж таки краще, ніж віддати все!

Барон:

Маленька, заспокойся. (Підходить ближче до жінки і боязко акуратно бере ї за руку) Мені приснилась пані…

Баронеса (перериває мову мужа. Кричить):

Ах, пані! Це яка? Це що за стерва? Лахудра! Та я її убю! Ну, хай ховається. Ти де її зустрів? Тоді, коли поїхав в Бармлейськ? Я так і знала! Нашо ж я пустила тебе самого?! Я ж хотіла їхати! Чи це та пані з ближнього району? Чи Грубешпальрен? Чи Шматагобраттен? Яка? Кажи! Бо, падло, вб’ю! Ти будеш на подвір’ї ночувати! Кажи! То Йцукен? Це вона тобі залізла у штани, чи хто? Кажи! Всю правду! Бо інакше – (голосно і сильно, тупнувши ногою) уххх!

Барон:

Та ні, кохана, кращої за тебе нема у всім районі. Ти повір, шо пані та зовсім мні не знайома.

Причому, ти красивіша за неї, мій зайчик, рибка, курочка, конячка. Мені приснилась пані молоденька. Та дуже вже вона не по мені: негарна дуже. Дума, нікому б вона сподобатись не змогла. У всіх би викликала неприємні естетичнії страждання. Вона, уяви собі, не крашена, без паріка. В легенькім платтячку і, ти не повіриш: коли я запитав, якими парфумами вона користується, вона сказала… шо ніякими!

Баронеса:

Це просто жах! (З жалем) Бідненька… Від неї певно тхне, як від мого собаки…

Барон:

Скажу тобі, тростиночко, що твій собака ароматніший за неї.

Баронеса:

Ах… Бідненька. Та що ж вона казала у вісні тобі?

Барон:

Та щось таке, незрозуміле зовсім. Казала щось про гроші, про дітей, про «резолюцію», про «дезлократія» якусь…

Баронеса:

А шо воно таке, та «де…де….декратія»?

Барон:

А я, ти дума, знаю?! Якийсь письменник, шолі, чи може новий сорт прислуг, чи може дєятєльность нова у робочих. Коротше, я її послав! Кажу: іди, куди ішла! Вона і аж побігла! (Тихенько, до себе) А задом покрутила дуже гарно. Мені б її в кроватку на вечір затягнуть. А то оця моя корова як ляже, то й роздушить.

Баронеса:

Оце ти правильно! Нема чого там всяким казать про то, шо ми з тобов не ймем! А «резолюція» і «кратія» на пару нікуди від нас не втечуть: не пройдуть через нас непоміченими.

Барон:

Яка ти в мене вумна!

Баронеса (гордовито):

А ти ж шо думав, бичечку? Взяла чоловіка за руку і потягла його кудись, тупо сміючись.

 

Кінець першої дії

 

Друга дія

Інтер’єр той же.


Глухий:

Ти бачив, Сліпий, як учора на площі зібралось багацько народу? Ото було страшно! Кричали, співали, носи розбивали. Ой-йой! Казали, що були з газети. І радіо кажуть в’їжджало. /Стишив голос/А все потому, що один якийсь дядько сказав, що наш цар – ідіот. Воно б то нічого, якби він казав то на кухні. А то ж привселюдно, на площі! Писала мені Лібенвпопен, ну та, що кухаркою служить, шо навіть той пам’ятник золотий, шо на п’єдесталі срібнім, ну, посеред майдану, і той скривився, закрив вуха від стида! Писала, що мужчину чуть не вбили, як тільки він сказав: «Ви хочте правду, люди, про царя?». Ото так-так! Хотів би я то чути…

Сліпий:

Невже?!

Глухий:

Шо-шо? Ти громч кажи!

Сліпий /кричить/:

Та я кажу, шо ні, не бачив! Але чув! Мені казала Лібенвпопен! А ще вона мені казала, шо зріє ніби грандіозний переворот! Я чув, що кажуть, що якби царя убрать, то ой як легше б було нам усім!

Глухий:

Невже не віриш ти у нашого царя?

Сліпий:

Та що той цар? Он наші, бач, сусіди живуть і без царя: гуляють, пють, і з сексом все окей! А ми шо гірші?То так сусіди і налог не платять, курупція там всяка не живе, і пишуть шо попало про всіх і про усе, лікуються. Живуть же! От, шо з тобою ми? Прості робітники. Я чув, що у царя мільйони золотих. А наш господар? У нього тоже забиті кишені…

Глухий:

Да-да! Я бачив він одного разу підпалював валютою цигарку! А ми тут гнемся, бля!


Весь цей час Німий підмітає, миє підлогу, витирає пилюку. І час від часу тупо, без емоцій поглядає на співрозмовників. Зявляється Вротен .

Вротен:

Про шо ви тут базікаєте, хлопці? А може і мені про щось сказали б?


Глухий привітався, але нічого не відповів на запитання Кароліни.

Сліпий:

Привіт, мала. Говоримо про бунт. Ти чула? На майдані? Сьогодні.

Вротен:

Та чула. Смілий хлопчик, шо смів таке сказати про царя… Сміливий. Гарний, кажуть. Мені б його! То що ви тут рішили?

Сліпий:

Та просто говорили: було би краще нам, напевно, без царя. Можливо, гроші були б – зарплата підросла. Купили би собі автомашини, будинки, землю, телевізор, зброю…

Вротен:

То і чого ж сидіти? Давайте всі на площу! Підтримаймо хлопчину!..

Сліпий:

Та що ми втрьох? Там коні, поліцаї. Вже хай лишається як є, аби не гірше.

Вротен:

То може ж бути гірше!

Глухий /кричить/:

Шо-шо?! Та нас ніхто не ріже!

Сліпий:

От буде гірше, то тоді й підем! А зараз тут роботи дофігіще. Бо прийде Муха, він сьогодні п’яний, то всім вкачає по самісінький вершок! Скотина!

Вротен:

Я чула, він собі купив нову карету?


Зявляється Муха. П’яний в стєльку. Зупинився, простругався, і зразу накинувся на компанію.

Муха:

Вам, бляді, шо нема роботи? Он коні в мене стомлені стоять! /До Сліпого/ Ти, сука,марш по воду! Бігом!!! /Підходить до Вротен/ А ти, шалава, будеш зараз бита… Чого ше досі в ванні не підмита?

Вротен /винувато/:

Так ваша жонушка не дозволя мені. Каже, що буду вас я чиста спокушати. Але чи я б могла таке подумать навіть? Іще вона мені дала ремнями, не годувала…    

Муха:

Моєї стерви зараз тут немає! Тому давай прям щас, мені плювать, що грязна! Знімай свою спідницю. А, ще хотів сказать, що в барі я з друзяками поспорив, що ти і їм сьогодні всім даси! Так що сьогодні в тебе празднік тєла! /Сміється/ Давай, давай, нагнися!..


Сексуальний акт, що тривав близько хвилини, перервався. Зайшла в кімнату для прислуг теща мухи.

Пані Зухеншпульцен:

Ах, сучий син, падлюка! Алкан їбаний в жопу алкашом! А як же моя дівчинка хароша? Вона на морі, набирає сили, шоб тут тобі давать щоночі, а ти… /Знімає лапоть і ганяється за голим Мухою по кімнаті/

Муха /Ледь не плаче/:

Та що ви, пані, я хіба нарочно? Вона сама мене заставила на секс! Я і кричав, пручався, не хотів, і відбивався! А вона… Вона мене силюгою взяла! У неї ж сили, бля, шо у богатиря! Її ви бийте, тільки не мене!

Пані Зухеншпульцен /До Вротен/:

Це правда, сука?

Вротен:

Та ви що? Не правда!

Муха:

Ти брешеш, шлюха! Ізвєрг, садо-мазо! Хотіла навіть пльоткою шмагати!

Пані Зухеншпульцен:

Проси прощєнія у чоловіка моєї маленької дочечки! Бо, блядь, уб’ю!

Вротен:

Ой, вибачте мене, шановний пане. Я не подумала. Тепер я заслуговую найбільшої догани. Вершіть свій правосуд у мене на спині…

Муха:

Піздець тобі… /До Зухеншпульцен/ Я думаю, що найбільша кара для неї буде то, шоб я її помав.

Пані Зухеншпульцен:

Ох, знаєш, миленький, я певно із тобою. Хоч як я не трималась, але все ж… Ставай, рабине, раком!

 

Завіса падає


Хто-то:

І сталось дійство, що не описать словами

Такого збочення, ще зроду не було

Невинну дівчинку бухий мужик і баба

Спаскудили. Зламали їй життьо…

 

Кінець другої дії

 

Дія третя

Вротен порається біля дому. По дорозі проходить Комубдатен, наспівує якусь пісеньку. Побачивши Кароліну, він підходить до неї і…

Комубдаттен:

Привіт.

Вротен:

Привіт. Ти хто?

Комубдаттен:

Я із театру. Я – актор. Скажи мені, ти в домі цім живеш?

Вротен:

Ти що смієшся? Я в домі цім за шльоху! Зробили з мене тут вони рабиню! Забрали все: і чистоту і цноту… /Сльози на щоках/

Комубдаттен:

Відомо і мені про всякі зневіряння! Але я їх убив! Ходім, мала, зі мною. Ти ж чула, на майдані… Ми заживем разом, нам весело і добре так буде…

/Виходить з хати Баронеса Муха/

Муха:

О, новий раб! Ти будеш розважати… Ти будеш…и-и-и-и… блазнем в мене при дворі! /підійшла до Комубдатен і, взявши міцно за руку, повела його у дім. Через деякий час чутно звук розбитого посуду: актор вибігає з будинку і біжить у бік площі./

Муха /сердито/:

А щоб тобі поскручувало ноги! Скотина, сука, падло!

Комубдатен /до Кароліни/:

Побігли із-зі мною! Ти ж хочеш порятунку?

Вротен:

Та я пішла б, коханий мій Енею, але ще посуд не помитий в пані. Я маю його мити…

/Комубдатен біжить. Якраз в цю мить заходить у двір елегантно вдягнений пацан/

Сунь ін Чай/до Вротен/:

Ти – господиня?

Вротен:

Ні не я.

Сунь ін Чай :

Позви мені мадам!

Муха:

Я тут! Мадам – це я!

Сунь ін Чай:

Веліколєпно! Куплю-продам – це я. Баригою мене зовуть друзяки! Куплю ненужні речі, різний гной, що не потрібен вам, за добрі гроші!

Муха:

Прекрасно! В мене є одненька! Гей, Кароліно! Тут прийшли до нас! Я продаю твою косу гарненьку. /До бариги/ Скажіть, а скільки ви дасте?

Сунь ін Чай:

Та за копійку згоден я придбати!

Муха:

Добро! Я згодна! Забирайте!

Сунь ін Чай відрізає косу у Вротен і йде. Вротен мовчки дивиться йому в слід. Всі розійшлися. Залишилася тільки Кароліна дивитися на захід сонця…

 

Кінець третьої дії

 

Четверта дія

Майдан. Багато народу. Всі галасують, кричать. На цьому фоні зявляється подружжя Мух, Вротен, Глухий, Сліпий і Німий. Німий весь час тре туфлі на барону.

Глухий:

Я бачу, все скандують…

Сліпий:

Я чую, все кричать…

Барон:

Мовчать, собаки, блядь! Робіть свої діла! На них ви не зважайте! Для вас один – король! Це – я! Я вас годую, вам плачу, жалію, люблю…

Вротен /перериває/:

Кожен вечір раком…

Баронеса:

Мовчи! Як смієш ти таке казати про мого сусльонка! Ти – шмата!

Вротен:

Я іду! Мені ви остогидли, суки! Піду на площу!

Барон:

Не пущу!

Баронеса:

Ану іди сюди!

Сліпий:

Кароліно, не роби гірше собі і нам!

Глухий:

Шо-шо?

Хто-то:

Тікай, тікай, дитино!


Всі бігають по сцені, матюкаються, кричать, падають. Вротен тікає з будинку.

Знову майдан на передньому плані. Всі кричать, грає музика, майоряться прапори. До кожного підбігає Сунь ін Чай і щось пропонує. Його бють по морді. І так кожен його бє. Всі розходяться. Залишається тільки Комубдатен. Він стоїть сам в задумі, посміхається. Чутно як б’ється посуд і незрозумілі крики із-за куліс. До Комубдатена підходить Вротен. Вони разом ідуть зі сцени, через зал до виходу.

Хто-то:

Ось так бува: коли живеш як падло,

То так і здохнеш як скотина.

Любов же вічна – в ній нема запарів

Любов до істини – єдина!

 

Грає гучна сучасна музика. Завіса падає

Кінець


Рекомендовать запись
Оцените пост:

Показать смайлы
 

Комментариев: 0




О сообществе

Давайте обсуждать литературу.

То есть, прочитанные книги, отдельные стили и направления, авторов, критиков и т.д.

(Под литературой имеются в виду печатные издания, а не графоманский интернет-хлам).



Последние посетители сообщества
Нет данных


Метки

Календарь
Ноябрь
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вск
       
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Интересы

Модераторы сообщества
ОБОЗ.ua