Регистрация  Забыли пароль?

 


Мюзік : Брати Гадюкіни - "Наркомани на городі"  Настрій : хз    

Кузя


Писати цю статтю на російській мові було б неприродно, тому що герой моєї розповіді – Українець з великої літери, хоча й прожив достатню частину свого життя за кордоном. 

Третє серпня 2009-ого року. Саме у цей день з життя пішла людина, яка зробила величезний внесок в українську музику, людина, яка зробила діалект «модним». Як багато з вас здогадались, я говорю про лідера українського гурту «Брати Гадюкіни» - Сергія Кузьминського, більш відомого українському слухачеві, як Кузя. Не дивлячись на те, що Кузьминський не один день ходив з тяжким невиліковним захворюванням, його смерть шокувала багатьох шанувальників «Гадів». Кузя був дуже жвавою та енергійною людиною, ставився до всього позитивно та не звертав уваги на маленькі неприємності, які траплялися на його життєвому шляху. У цій статті я хотів би розповісти про історію «Гадів», їх музику та зробити акцент на особистості лідера групи.

Сам я познайомився з творчістю «Братів Гадюкіних» досить нещодавно, а точніше – почав слухати їх після смерті Кузі. Ось така у мене погана традиція, захоплюватися творчістю видатних виконавців лише після їх смерті… Спочатку Джексон, тепер Кузьминський… Але, перейдемо до історії створення одного з кращих українських колективів.

Все почалося з об’єднання декількох львівських груп. У першому складі «Гадюкіних» чи не найважливішу роль грав саме Кузя, який вже з самого початку музичного шляху «Гадів» зарекомендував себе дуже талановитою та універсальною людиною. І справді, його різнобічність дійсно вражає. Кузьминський був гарним автором, добре грав на клавішних та віртуозно володів достатньо непопулярним зараз інструментом – губною гармошкою. Але назвати його засновником групи не можна, тому що найбільшим ініціатором об’єднання декількох колоритних львівських гуртів був Олександр Ємець («Шуля»), який згодом покинув «Гадів». Але Кузя майже відразу став беззаперечним лідером. Своєю назвою група зобовязана негативному герою повісті Віктора Драгунського – шпигуну Гадюкіну.

Можливо це трохи дивно, але спочатку група зарекомендувала за кордоном. Хоча, наприкінці восьмидесятих ще був СРСР, і тому називати Росію іншою країною було б неправильно. Перший серйозний виступ групи пройшов на фестивалі «Сирок-89», де група, яка співала пісні на львівському діалекті (або «лемківському» як називали його учасники гурту)  визвала найбільші овації у публіки, якій вже набридли однотипні російські панк-колективи.

Наступним кроком було створення програми «Наша відповідь Кобзону», яка відразу поставила «Гадів» в один ряд з відомими групами, зокрема з В. В. «Гадюкіни» швидко набували популярності і, розуміючи це, вже у 1989-ому році випустили свій перший альбом – «Всьо чьотко», до якого ввійшли такі хіти, як «Арівідерчі, Рома», «Міську, вважай» і найпростіший, і найвідоміший – «Наркомани на городі». Альбом зацікавив багатьох і гурт набув дуже великої популярності на території України та Росії (здебільшого Москви). Цікавим фактом є запрошення «Гадів» на «Різдвяні Зустрічі» Алли Пугачової. Перспективний колектив зацікавив примадонну радянської естради, а запрошення на «Зустрічі» є підтвердженням цього. Але з ефіру «Гадюкіних» вирізали. Скоріш за все, вони не вписувались у телевізійний формат. «Гади» дійсно нічим не схожі на усілякі ВІА, але це робить їх тільки кращими.

Через два роки світ побачив новий альбом гурту – «Ми – хлопці з Бандерштату». Але ще до виходу цієї платівки група встигла зайняти друге місце на фестивалі «Червона Рута». Ця подія довела те, що «неформатність» «Гадів» тільки приваблює слухачів. Єдине за чим поступався другий альбом першій платівці «Гадюкіних» - кількість треків. В усьому іншому «Хлопці з Бандерштату» були кращими або рівними з «Всьо Чьотко». Теми пісень були підібрані цікаві та актуальні, тому спільнота добре прийняла «Хлопців з Бандерштату». Майже відразу на українських вулицях залунали «Хлопці з Бандерштату», «Червона Фіра» і «На Україні лад і спокій».

Популярність гурту  зростала, «Гадів» почали запрошувати на достатньо престижні фестивалі і конкурси. Підтвердив клас «Гадюкіних» альбом «Було не любити», який я вважаю кращим серед усіх робіт колективу. Майже усі пісні відразу стали хітами, також я помітив цікаву кавер-версію пісні «На долині туман», яка, до речі, проходиться у сьомому класі школи. «Гади» інколи виїжджали за кордон, особливо часто подорожували до Москви, де слухачам подобався дуже незвичний акцент гурту і милозвучний діалект. 

Через рік після виходу третього альбому, у складі «Гадюкіних» відбулися серйозні зміни. Гурт покинули Андрій Партика та Юлія Донченко. Музиканти вирішили відділитися від «Гадів», щоб створити свій власний колектив. Власне, це вони й зробили, давши своєму гурту цікаву назву – «Гавайські гітари».

Зміни у складі «Гадюкіних» суттєво відобразилися на звучанні пісень з альбому «Щасливої Дороги» (також його називають «Бай, бай, мила»). На мою думку, музика стала більш мелодичною та, можливо, навіть філософською. Звичайно, залишилась та драйвовість, яка завжди відрізняла «Гадів» від інших популярних українських виконавців.

Після четвертого альбому, активна діяльність «Гадюкіних» призупинилася. Можливо, гурту просто був потрібен відпочинок, можливо, мікроклімат колективу став дуже агресивним, але до 2000-ого року «Гади» не давали особливих поводів для розмов та пліток.

У «нульовому» році «Брати Гадюкіни» знову виходять на «велику сцену», випускаючи альбом «На!Живо», який майже повністю складається вже з відомих хітів гурту. Єдиною піснею, яка не ввійшла у перші чотири студійні альбоми, є «Пісня про квартирний вопрос». Напевно, на написання цього треку Кузю надихнуло московське «квартирне питання». На жаль, «Гадів» та їх музику вже розуміють далеко не всі, але цінителі «Гадюкіних» дуже зраділи новій роботі своїх улюбленців.

Далі, знову період так званого «застою». На це вплинуло багато подій. І недобрий стан Кузі, який нелегко намагався позбавитися наркоманії і довгі роздуми щодо тематики наступних пісень. За роки творчості «Гадів» багато чого змінилося у суспільстві і тому учасники гурту довго думали, яка тематика пісень буде підходити сучасній молоді, але й відходити від стилю, притаманного колективу не хотілося.

«Гадюкіни» все-таки вирішили виїжджати на своїх старих хітах і, мені здається, не помилилися! У 2006-ому році у Києві пройшов шедевральний концерт українського гурту під оригінальною, але звичайною, як для «Гадів» назвою – «Вродило!». Пісні з концерту вийшли на окремому диску та непогано сприймалися слухачами, які вже звикли до одноманітної фонограмної і яким хотілося різноманіття.

 

На жаль, після програми «Вродило!», нічого нового «Гади» не показали. А смерть лідера гурту – Сергія Кузьминського, напевно, вже назавжди поставить крапку в історії цієї  самобутньої, веселої, дратвової групи… Ні, безперечно, пару виступів без лідера «Гадюкіни» ще можуть зробити, але це будуть вже не ті «Гади»… Вже не ті…

До речі, гурт неодноразово перевидав свої альбоми. Це було повязано перш за все з тим, що техніка швидко крокувала вперед і зявлялися більш нові пристрої для запису треків. Наприклад, перший альбом «Всьо Чьотко» перевидавався два рази, «Ми – хлопці з Бандерштату» - один раз.

Тепер мені хочеться більше розказати про персону Сергія Кузьминського. Кузя народився у Львові, частину дитинства провів у Тернополі. Свій творчий шлях почав з маловідомої львівської групи, але згодом був прийнятий до «Братів Гадюкіних» на клавішні, де дуже швидко став лідером групи. Говорити про таланти Кузьминського можна довго. Він мав добрий вокал (звичайно, якщо дивитися на музику «Гадів» та на їх теми пісень), прекрасно володів інструментом та був непоганим ді-джеєм, пишучи електронну музику. Тексти Кузі, не дивлячись на усю їх веселість та діалектність мають достатньо цікавий, а інколи й трохи філософський зміст.

На кінці ХХ-ого – початку ХХІ-ого століття Кузьминський лікувався від наркоманії. У своєму достатньо відвертому інтерв’ю він говорив, що навіть створив групу анонімних наркоманів. Але це вже було після реабілітації лідера «Гадів». На жаль, погана звичка сильно вплинула на здоровя Кузі і, можливо, посприяла смерті Кузьминського….

Не дивлячись на усю популярність «Гадів»,  Сергій Леонідович не хотів зациклюватися лише на цьому проекті, а намагався стати відомим московським ді-джеєм. Навіть підібрав собі сучасний псевдонім – DJPubert. На жаль, у цій сфері у Кузі не все вийшло. Все-таки, потрібно було сконцентруватись на чомусь одному.

Мене завжди дивувала життєрадісність Сергія Леонідовича. За розповідями його друзів, він завжди міг вийти з посмішку з любої ситуації та ніколи не впадав у відчай. І життя у «жорстокій до іноземців» Москві його нітрохи не змінило.

До речі, Кузя дуже сильно любив футбол та вболівав за рідні львівські «Карпати», навіть присвятивши цьому клубу дві пісні: «Карпати програли в футбол» та «Ми – хлопці з Бандерштату», у якій розповідається про фанатів львівського клубу. Сергія Леонідовича дуже поважали серед вболівальників «Карпат», його пісні співаються на матчах «зелено-білих», а смерть Кузі стала трауром для фанатів львівського клубу.

Навесні 2009-ого року Сергію Леонідовичу поставили жахливий діагноз – третю ступінь раку гортані. Лікарі говорили про можливість виліковувати Кузю і учасники гурту вже хотіли назбирати грошей на лікуванні Кузьминського, але третього серпня Сергій Леонідович залишив цей світ… Смерть забрала життя у одного з найкращих українських музикантів та авторів та просто у прекрасної людини. Можливо, долю Кузі вирішила фраза з пісні «Боже, не дай»: «Боже, не дай дотягнути до пенсії!». Хоча, це, звичайно, абсурдно.

Для української музики це поки що найгірша смерть цього сторіччя. «Гадюкіни» - неймовірна суміш різноманітних стилів музики, а Кузьминський – найбільша частина цієї суміші.

 

 

 

 

 

 

 


PeLе | Побачити все! | Висловилось: 18






О сообществе

Музика - це мова. Мова, що є формою спілкування, здатністю самовираження, можливістю висловити щось своє. Ми використовуємо музику для відображення нас самих, наших відчуттів і наших ідей.

Тут ви не просто пишете про гурти та виконавців, тут ви розкриваєте себе....)))))


Праила в Music

ПРАВИЛА

1.  Пишіть пости по темі спільноти, а не все підряд, це місце не для особистих переживань до хлопців, не журнал з роздумами, що б то пожувати на вечерю, це тематична спільнота!

2. Кристуйтесь [cut] [/cut] для вирізання тексту, а то потім  приходиться різати ваші кілометрові пости з  надцятьма фотографіями. Не хвилюйтесь, кому буде цікава тема, той зайде і дочитає її до кінця.

3. Мат  Тут висловлюються без мату! 

Пости, що не відповідають правилам спільноти - видаляються без попередження!!!

Дякую за розуміння :)

п.с Якщо модератори наразі не є активними дописувачами на ХБ, то це не означає, що вони нічого не бачать :)  Так що не смітіть в спільноті :)


Замітають у спільноті

Писалось про:

Часопис
Январь
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вск
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Последние посетители сообщества
Нет данных
ОБОЗ.ua