Регистрация  Забыли пароль?

 


Діана Арбєніна в Києві - на поєдинку із собою


Діана Арбєніна дала акустичний концерт у Києві.

Якось фронтвумен російського гурту «Ночные снайперы» Діана Арбєніна сказала, що коли вона на концерті багато говорить, то це значить, що перед виступом вони міцно випили, якщо ж говорить мало, то значить все добре. Сольний акустичний концерт співачки передбачав за визначенням іншу стратегію. Зустріч віч-на-віч передбачала якусь більшу відкритість, відвертість, навіть інтимність.

Несподівано, хоч її вже доволі довго чекала переповнена зала Театру імені Франка, співачка у чорному з’явилася на сцені й одразу, сівши за білий рояль, заграла і заспівала. Ніби акцент на контрастах. І вже на третій пісні порвавши струну гітари, ніби отямилася і привіталася з публікою. Діана Арбєніна говорила багато цього вечора. Це були спогади і враження. Розповіла вона і про те, як і коли виникла ідея сольного акустичного концерту. «Півтора року тому я зрозуміла, що боюся сама лишатися на сцені», – зізналася вона, пригадуючи, як не раз під час концертів гуртом лишалася сама на сцені для виконання пісень в акустиці, а музиканти за цей час десь застрягали за кулісами. «Страх треба лікувати вбивчими методами, тому на сцені перед вами я як на поєдинку із собою, адже тут не сховаєшся», – додала вона. За словами співачки, «сольник» планувався ще на весну, але осінь не гірша.

Далі читайте на МузПросторі.


muzprostir | Побачити все! | Висловилось: 2

Вйокнутий репортаж


МузПростір пропонує ще одну версію подій у Кобеляках. Авторська розповідь про подорож на четвертий фестиваль аматорського мистецтва «Вйо Кобеляки».


Після сумної дощової п’ятниці ранок суботи видається просто ідеальним – легкі хмарки та яскраве сонце. Ми їдемо на четвертий фестиваль «Вйо Кобеляки». Власне, Кобеляки зустрічають нас на диво ласкавою погодою. І це після того, як у п’ятницю довелося двісті разів передумати: буде – не буде, перенесуть – не перенесуть? «Никогда еще Штирлиц не был так близок к провалу» (с). Напевно, ніколи так близько до провалу не був фест «Вйо Кобеляки». Але організатори, випивши не один літр валеріанки та з’ївши не одне кіло заспокійливих, таки зуміли домовитись із небесною канцелярією і вибили там два дні без дощу. У те, що без Божої помочі тут не обійшлося, стало зрозумілим тоді, коли повернувся до Нових Санжар. З’ясувалося, що там у неділю півдня лив дощ. У цей же час у Кобеляках (за якихось 30 км) не впало і краплини! Фестивальна містика. Не інакше.

На берег Ворскли біля мосту на Дніпропетровськ, де, власне, і має пройти фестиваль, ми приїздимо близько дванадцятої. І стаємо першими, хто ставить намет у майбутньому наметовому містечку. Вже пізніше до нас приєднуються гості фестивалю із Дніпропетровська, Харкова, Кременчука та Полтави. Більшість тих, із ким вдалося зазнайомитись, виявились людьми цікавими та неординарними. Наш новий знайомий Саша з Харкова (який на два дні стає нашим сусідом по намету) розповідає про студентський театр, у якому він щотижня грає. Поети із Дніпропетровська, який ми зустрічаємо на пляжі, діляться враженнями про Кобеляки і про фестиваль.

- Нам обіцяли, що виступати будемо вночі. Але, на жаль, обманули – читати свої твори будемо завтра вдень. А от щодо того, що у Кобеляках класна природа – не обманули! Тут навіть вода якась незвичайно м’яка і приємна. І краєвид гарний – цей острів, старий міст…

Окрім краєвидів на території фестивалю активно обговорюють склад учасників, які мають виступити на сцені упродовж двох днів. Зокрема, анонсують воз’єднання двох половинок гурту «The Вйо» - на цьому фестивалі Сергій Підкаура та Мирослав Кувалдін співатимуть разом. Також говорять про імовірний приїзд Сашка Положинського із гурту «Тартак». У афіші фесту його немає, але раптом? У одному кутку нас запевнюють, що Діля (колишній «ТНМК») знявся і завтра виступати не буде, у іншому заспокоюють – буде і обов’язково заспіває.

Нарешті о дев’ятнадцятій розпочинається концертна програма. Відкриває її кобеляцький гурт «Cry Світу» у якого, схоже, змінився соліст. Далі виступають ще гурти – здалеку і не дуже. Нам приходиться до смаку гурт «UA» з Полтави. Їх пісня «Гей, ти, наливай мені» одразу розбурхує іще не чисельний гурт танцюючих під сценою. Далі на сцені з’являються донецькі репери. Бачити представників хіп-хоп культури на сцені фестивалю «Вйо Кобеляки» автору доволі незвично. Але, як пізніше пояснює один з організаторів – Мирослав Кувалдін – таким чином вирішили розширити представництво різних стилів на фестивалі. Репери запам’ятовуються дивною піснею у якій із п’ятдесят разів повторюють «Ава класная!» і ще музичним твором про поїздку на шашлики.

Іще з першого дня запам’ятовуються хлопці зі гурту з дивною назвою «People Like Lemmings» із Вишгороду. Ці музиканти, як виявляється, не лише люблять лемінгсів, але і непогано запалюють публіку.

Завершують перший фестивальний день «Веселі біоритми» із Кіровограду. Під них народ вже активно стрибає і відривається. Щоправда, деякі несвідомі (до числа яких входить і автор:)) у цей час перебазовуються до екрану, на якому розпочинається трансляція бою між Володимиром Кличком та Девідом Хеєм. До середини трансляції біля екрану під відкритим повітрям (який висить просто над нашим наметом) збирається добра сотня учасників фестивалю. На десятому раунді раптово вирубається світло і глядачі засмучено гудуть, але організатори за три хвилини знаходять генератор і ми встигаємо повністю подивитись дванадцятий раунд. А потім оплесками зустріти впевнену перемогу Володимира за очками. На хвилиночку, наші Клички зібрали усі чемпіонські пояси у надважкій вазі!

Ранок другого фестивального дня розпочинається із купання у Ворсклі...

Далі читайтк на МузПросторі.


muzprostir | Побачити все! | Висловилось: 1

"Вйо, Кобеляки!" — велике свято маленького міста


Стоїть собі на березі Ворскли витесана з дерева конячка. Чи то пак, кобилка. А довкола кобилки — люду й люду. Люд дві доби щось собі святкує. 2-3 липня Полтавщина тішить гостей фестивалем «Вйо Кобеляки!»

Вже четвертий рік поспіль фест збирає «аматорів» — людей, які за освітою «хіміки-лікарі-інженери», але якось дива займаються мистецтвом. «У нас дуже багато фестивалів, які є або рок, або етно, але навіщо повторюватись? — пояснює Мирослав Кувалдін, головний організатор. — Ми вирішили звернутися до аматорів, адже під цим лейблом можна закрутити і Скрипку, і Вакарчука — будь-кого, у нас всі займаються не своєю справою».

«Вйо Кобеляки!» — це не тільки музика. Тут тобі і народні промисли: розписаний петриківкою дерев’яний посуд, саморобні (чи то пак хенд-мейд) сумки й футболки, глиняні заготовки, які можна розфарбовувати власноруч і навіть кузня, де дозволяють погратися з залізом. А поруч — зовсім далекі від української етніки лавки з газовими повітряними кульками, фосфорними браслетами чи блимаючими обручами-ріжками; для найекстремальніших кіндерів — діснейлендівські надувні гірки.

У музичному меню — ще більше розмаїття. Місцеві колективи так перемежовують вже давно відомі, що незрозуміло, хто у кого на розігріві. А нібито ідеологічно несумісні поп, реп, рок, регі і сила-силенна чого іншого спокійно звучать з однієї сцени.

Система входу — більше, ніж демократична. Ніяких тобі строгих сек’юріті, а будівельна стрічка відділяє фестивальний простір хіба що символічно. Максимум, чим можна віддячити за свято, — добровільно купити вхідний браслетик за 50 грн, який ще й дає знижки на сувеніри. Здивована широтою організаторської душі, питаю в Мирослава Кувалдіна: як це все щастя себе окупає? «Та ніяк!» — отримую у відповідь.Усе тримається на меценатстві місцевих патріотів Юрія Срібного (компанії «Себек» та «Царичанська»), а також іфнормаційно-рекламного тижневика «Ехо», благодійного фонду «Zion» та ін..

Оскільки фестиваль усе ж музичний, не буду тягнути інтригу. Ще засвітла кобеляцьку аудиторію намагалися розворушити гурти «Сашенька», «Леді Арлетт», «Марс Атакує» та інші. Та чи то вечір і справді сприяє розкутості, чи, може, з’їдене і випите нарешті переросло у танцювально-співальну енергію…Все ж, першими, хто дійсно завів присутніх, стали вінничани «Карт-Бланш». Чарівну солістку здивували букетиком польових квітів, аплодували і підспівували в такт і першими з гуртів запросили на біс.

Більше читайте на МузПросторі.


muzprostir | Побачити все!

Країна Мрій: знову під дощем


8-ий етно-фестиваль «Країна Мрій» другий рік поспіль проходив під дощем, і якщо минулого року погода лише трохи налякала гостей фесту, то цього разу лити практично не переставало обидва дні. Звісно це налякало багатьох потенційних відвідувачів, але певна кількість поціновувачів world-музики все ж зібралася на Співочому полі 25-26 червня.

Більше читайте на МузПросторі.


muzprostir | Побачити все!

Рай та пекло на одній сцені у Львові!


Менш як тиждень тому влада Узбекистану оголосила рок-музику та реп поза законом, аргументуючи це походженням напрямків та впливом Нечистого на музикантів. Що ж на один день Львів в черговий раз став прихистком диявольщини. Хоча у нас були й свої янголята, але про це трохи згодом. Спочатку про нечисть. :-)

Більше читайте на МузПросторі.


muzprostir | Побачити все! | Висловилось: 1

«Ночные грузчики»: я хочу від них аборт


Вони зчитують свої тексти з кори твого мозку словами, які ти вирішив не вимовляти. Говорять тобі те, про що ти завжди боявся думати. Вони примушують тебе мислити без формату, оголювати нерви і відчувати нудоту від власної екзистенційної поразки.

26 лютого московський гурт «Ночные грузчики» виступили в Харкові в кінотеатрі «Боммер». Люди сиділи у кріслах і на підлозі, стояли у проході. Темна зала освітлювалася величезним екраном і світлом самотньої лампи, підкреслюючи особливість пісень «Ночных грузчиков».

Свій концерт вони розпочали словами «Сподіваємось, позитив наших пісень зігріє вас». І знаєте що? Він дійсно грів. Одразу після видиху, одразу після концерта. Тому, що «Аперитивы», «За пределами», «Остановиться», «Лето 2010», «Изнанка», «Дна нет», « Новый человек», «Розовые очки», «Реагенты», «Странный парень», «Прогулка», «Пряничный домик» и «Экзистенциальное поражение» слухались на одному подиху, розганяючи кров, запалюючи душу, загострюючи погляд.

Океан, що сходить із розуму і хмари, що відображаються у склі хмарочоса; безліч очей і маленький їжачок, що заблукав у тумані…Сюжети змінювались на екрані, утворюючи відеоряд, а потім мирно покоїлись у папці «грущики мозга».

Музика, тексти і відео нещадно знищували залишки наївності, але шалена енергетика Жені Альохіна і Міхаїла Єнотова були анестезією. «Я хочу від них аборт», — крикнув хтось у залі, і це було найкращим визнанням їхньої творчості.

Танці на прощання і «Літо 2010» на біс. «Ночные грузчики» завершили іще одну зі своїх постмодерних проповідей.

Катя Дідик, м. Харків, спеціально для muzprostir.com.ua


muzprostir | Побачити все!






О сообществе

Музика - це мова. Мова, що є формою спілкування, здатністю самовираження, можливістю висловити щось своє. Ми використовуємо музику для відображення нас самих, наших відчуттів і наших ідей.

Тут ви не просто пишете про гурти та виконавців, тут ви розкриваєте себе....)))))


Праила в Music

ПРАВИЛА

1.  Пишіть пости по темі спільноти, а не все підряд, це місце не для особистих переживань до хлопців, не журнал з роздумами, що б то пожувати на вечерю, це тематична спільнота!

2. Кристуйтесь [cut] [/cut] для вирізання тексту, а то потім  приходиться різати ваші кілометрові пости з  надцятьма фотографіями. Не хвилюйтесь, кому буде цікава тема, той зайде і дочитає її до кінця.

3. Мат  Тут висловлюються без мату! 

Пости, що не відповідають правилам спільноти - видаляються без попередження!!!

Дякую за розуміння :)

п.с Якщо модератори наразі не є активними дописувачами на ХБ, то це не означає, що вони нічого не бачать :)  Так що не смітіть в спільноті :)


Замітають у спільноті

Писалось про:

Часопис
Январь
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вск
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Последние посетители сообщества
Нет данных
ОБОЗ.ua