Не думала, что у кого-то еще хватает смелости выставлять такую вот прозу жизни на всеобщее обозрение. Донецк, двор центрального района города :)

Когда в душе поэзия убита
И чувства остается на пятак -
Смертельно раздражает проза быта
И я в двух строчках Вам отвечу так :

Но ведь витать в прохладных облаках
Приятнее в постиранных носках.

/С просторов интернета/

Довела мужа до истерики, зато такая его "непостановочная" улыбка нравится мне больше всего!

Потрясли!

У кого есть кот посвящается:-)

А это мой кот в селе - Мурчык. Коли в селі всі померли, то першу зиму ми його заьрали до Києва, але потім передали родні через дві хати. Але він всеодно повертався до Свого двору - ходить їсти туди, а увесь інший час перебуває у себе. Захищає наш двір і тому увесь такий покоцаний. Вже старий-старий. Завжди коли ми приїжджаємо до села, то він нас зустрічає, а коли їдемо, то проводить ледве не до траси - не хоче відпускати. Хоча...кіт на відміну від собаки прив'язується не до людини, а до місця. Це мої спостереження. Наш кіт Мурчик та собака Нікіта Октавія: хто сильніше? Звісно, що Мурчик - Ніка боїться його як вогню. Власне Мурчик: КітПес:) М'яка ляпа:-) Фрукти-овочі взимку виглядають апетитнішими:-) Нічка P.S. Согодні день Катерини. Катериною звати моє перше кохання, Катериною звати мою бабцю, так буде звати мою доньку (якщо вона буде). Всіх Катерин ВІТАЮ! Моя бабця Єка P.P.S. Катастрофічно не встигаю писати пости. Багацько подій з життя пролітає повз ЖЖ. А школа. Слід буде написати ще про останню поїздку на митницю на столичному шосе та про поїздку на ідентифікацію до Білої церкви. А також про виставу у Лесі Українки - Валєнтінов дєнь.

Платформа нивки: Смачна реклама у метро: Не стрибай: Апетитні дівчатка у вітрині:-) : Новозбудований монстр біля опери. Спочатку збудували основний, ледве змирилися як з двору почав вилазити додатковий, внутрішній хмарочос. Просто жах. Я живу у Києві? Ні! Вигадайте нову назву адже Києва вже немає. Це нове місто. Погане чи хороше, але нове, нічим не пов’язане з моїм Києвом. А от і сама подавлена опера. Вже не домінанта: А це фото я зробив з таємного балкончика у центрі. Недалеко від золотих воріт в одній з вулиць, що проходить поруч з червоним будинком. На другому поверсі знаходиться банк і його працівники щоразу виходять сюди палити. Влітку балкон був просто балконом, а вчора його перила обклали пластиком. А пеньок на якому сидять палії стоїть до сих пір. Вхід вільний – прошу завітати – дуже цікаво для різноманітності. Будинок у пітьмі. Перевулок це знайти неможливо ціле напрямлено. Центр Києва, але розвалини ще ті біля європейської новобудови. Зрозуміло, що тимчасово. Пізніше подам фото з будинку у центрі Києва, де спеціально проломили дах аби будинок псувався задля майбутнього будівництва офісно-торгового центру Будинок розвалиться сам і мешканцям виплачувати компенсацію буде не інвестор, а влада. Вулиця твого міста: Софія з мобільного. Як і всі інші фото. Тому на якість фото попрошу не нарікати: Маю й якісні фотки, але їх розмір змінювати не хочу, а переглядати їх людям з жахливим нетом тяжко. Такий собі ЖЖвський формат фото:-) Тут я загруз по коліно в снігу: Відреставрований або перебудований (слова-синоніми нині) дім поруч з готелем Хаят. Довго вчився читати. Вирішив називати так. Виявляється так і читається. Хоча чому? Я то здогадався, а правда як це пояснює? Декоративні деревця біля Хаяту: Вчорашня підготовка до сьогоднішньої щани жертвам голодомору – замореним мільйонам українців: Ця фотка гарно виглядає на заставці твого мобільного, коли це актуально. До прикладу – сьогодні… В ганделику біля Михійлівського: Пішохідний мість, вид з Володимирської гірки: Андріївська у пітьмі: Автор моєї улюбленої книги. Нововідкритий пам’ятник (на ньому присутній егоїстичний напис з бажанням увековічитися й прославитися автора скульптури. Шкода:-( ) В Пузатій хаті. Пиво Оболонь Оксамитове з карамельним присмаком. Чарлі Чалін. Плазма. Тощо В метро: Наступний пост присвячений ГОЛОДОМОРУ. Зараз виходжу аби запалити свічку на Михайлівській площі. Завжди ваш, Сєрж.

Фотограф Andy Julia живе та працює в Парижі.  У своїх знімках він намагається творчо та гармонійно поєднати естетику минулиго та сучасного світів.

У акторки є румунські та російські корені. Більшість її рідних по лінії батька померла в концтаборах, тому вона мріє колись зробити фільм про Росію або Першу світову.

Коли Вайноні виповнилося 7, батьки переїхали до комуни хіппі, де крім них жили ще 7 родин. Вони випасали коней та ніколи не дивилися телебачення, тому що в їхній оселі не було навіть електромережі.

У грудні 2001 її арештували за крадіжку в магазині.

Насправді Райдер натуральна білявка, але ще в підлітковому віці вирішила фарбувати волосся в темний колір.

Випадково натрапила на фотосайт цієї дівчини www.photographic.com.ua/gallery/author_page.aspx

Викладаю роботи свого хорошого друга Дмитра Короля. Він не вважає себе професійним фотографом, але, як нам мене, тут є на що подивитися. Більше його робіт на http://photosite.ua/autor_page.php?id_galery=0&id_autor=1886&limit=0