Журналістика / Hiblogger.net

ось ти лежиш без правої ноги,

і все, що тобі хочеться, – це просто нормально потрахатись,

навіть без правої ноги, це ж не обов’язково, правильно?

а тут сидить якась сука із царської родини і читає

тобі про царицю Савську. (“Трамадол”)

Спешу, лечу, задыхаюсь… Сегодня у меня встреча с известным современным украинским писателем, поэтом, эссеистом и просто интересным как личность и обаятельным мужчиной, который уже успел стать популярным не только в Украине, но и в мире, в частности в Европе. Его книги становятся Книгами года за границей, настольными произведениями и несут в себе сытный гуманизм, жажду к жизни, бунт против определенных политический явлений и несовершенства человеческих отношений. Он смел, решителен и неординарен в своих суждениях, любитель называть вещи своими именами. В общении он прост, логичен и интересен.

P.S. Звездной болезнью не заражен.

Скажите, Сергей, вы в детстве, отрочестве глубоко задумывались о смысле жизни, о будущем? Ведь говорят, что писатели и поэты с детства не от мира сего… Кем вы хотели стать?

Звичайно. Я дуже люблю цей світ у найбуденніших проявах. Коли був радянський союз і я дивився новини, мене як дитину хвилювало питання американської окупації. Я страшно хвилювався і боявся капіталістичної окупації радянського союзу. Я не жартую…

Були якісь страхи, тому що мені здавалося, що світ навколо мене дуже добре влаштований, що є сонячний світ, але є певні загрози і потрібно цих загроз якось уникати. Потім я підріс, і все стало на свої місця… Задумувався про глобальні речі, про якісь практичні речі міг думати менше. Наприклад, я до останнього не знав що мені робити після школи, куди йти вступати. Мої однокласники дуже добре знали, в них все вже давно було розписано. Світ хвилював, а ким я стану – менше всього.

Не могли долго определиться, кем хотите стать?

Не знав.

А почему пошли на филологию?

В 11 класі я виграв Республіканську Олімпіаду з української літератури, і мені дали можливість вступити у будь-який університет на філфак. Без іспитів. Так що в мене просто не було вибору (улыбается – прим. автора). Не логічно вступати на мехмат, якщо є можливість вступити на філфак.

Вам нравилось учиться?

Так, я літературою цікавився, вже в 10, 11 класі щось сам писав. Альтернатив я не розглядав. Трапилась можливість, ось і все. Крім того, оскільки в мене тітка працювала у Харківському Педагогічному Університеті, я вирішив, що поїду до тітки. Так от поїхав і залишився.

Как пришло вдохновение написать первое произведение, книгу?

Моя перша книга – це вірші. Вона не писалася спеціально. Мені було тоді 19 років. Все, що я до цього написав – це було лише 35 віршів. Я зібрав їх і послав на конкурс. Так і вийшла моя перша збірка.

Сложно сказать, в каком жанре вы пишете? Вы сами можете дать ему определение?

Ні, не можу (смеемся, - прим. автора). Я не знаю, в якому жанрі мої твори. Я пишу дуже різні речі. З одного боку я пишу вірші, з іншого кіносценарії, багато ессеїв, перекладаю. Мені цікаво спробувати все, головне не повторюватися.

Что вы думаете об украинской литературе? На каком она этапе на сегодняшний день?

На цікавому, на перехідному. Є видавництва, молоді автори – це дуже добре. Але вона розвивається не такими темпами, як потрібно.

То есть штампуют все одно и то же, что никому не интересно?

Та навіть тих, хто штампує, малувато. Якби штампували побільше, то з цього у кінці кінців щось би вийшло. Але з літературою зараз краще, ніж було 10 років тому.

Почему?

Тому що 10 років тому узагалі нічого не видавалося, книжок не було, презентацій не було. Суцільний дефолт. А зараз бум літературний. Молодь ходить на вечори, відкриваються книжкові магазини. Все добре!

Вы любите непосредственный контакт со своими поклонниками – квартирники, литературные встречи? Есть определенная цель этих встреч?

Та нє….

Просто пригласили?

Так, це була дивна ситуація. Мене запросили на квартирник минулого року до «Оркестру Че». Мені сподобалося, тому що на концертах є бар’єр – ось сцена, а ось слухачі. А на квартирниках сидить музикант, а слухачі у нього під ногами. Тому, коли він поводить себе неприродньо чи фальшиво – це дуже відчувається. Коли мені запросили, я погодився. Єдине, шо мене напрягає, це те, що треба платити за вхід.

И ви тоже платили?

Ну, звичайно. Організатори щось роблять, вони мають якісь затрати, квартиру десь беруть… Я не дуже люблю, коли на моїх акціях платять. Я звик, що до нас зазвичай приходять студенти, а це як правило публіка бідна. Хоча час від часу доводиться ставити якісь квитки, якщо це проекти з музикантами.

Были какие-небудь казусы на таких встречах?

Та постійно. Мат і мордобій - постійно. Як правило, це люди, які самі пишуть, їм хочеться про себе заявити. Найпростіше – це прийти до когось на літературний вечір і нахамити. Можуть напитися, поскандалити…

Как вы относитесь к критике? Извлекаете ли из негатива что-нибудь хорошее?

Нормальна критика - це коли хтось підходить і каже: «…от ти це написав, я б оце поміняв, оце в тебе неправильно, не те сказав, тут помилка…» Як правило – це просто гонєво, обливання гряззю, тому нічого доброго тут не візьмеш.

Да, люди жестоки…

Та це навіть не жорстокість. Це цинізм. Коли люди реалізовуються за твій рахунок. Коли ти матриця, а вони викачують з тебе енергію. Але я думаю це тимчасово. Скоро все стане на свої місця, і світ стане романтичнішим, інакше в кінці кінців всі один одного перегризуть.

Вы ведете блог в жж (живой журнал в сети, англ. - Life Journal, - прим. автора). Зачем?

Я не веду блог у жж. Я вів колись на «Кореспонденті», досить довго, 9 місяців, здається. А потім в якийсь момент обламався. Давно кинув…

Почему вели и почему перестали?
Тому що я дуже серйозно до цього ставився. Я писав, а потім вів дискусію з читачами, для мене це було важливо. Хтось писав, хтось реагував на те, що я пишу. Але потім я зрозумів, що це не дискусія, а якесь гонєво. Нормальні люди просто читали і все, а коментувати залишалися якісь маньяки, ублюдки. В цьому не було інтересу, а вони постійно писали і питали: «Ну чому ж ти не реагуєш? Ми от тут сидимо і чекаємо». І я закрив цю штуку, але спочатку було цікаво. Та ця блогосфера – це розчарування для мене. Я думав, що інтернет - це річ, яка дозволяє людям автомінізуватися, що це геніальний винахід, анархічна модель, яка дозволяє тобі бути вільним, коли ти позбавлений будь-якої цензури, контролю. Ти можеш писати що завгодно, можеш спілкуватися з ким завгодно. А насправді інтернет перейняв усе найгірше, що є в інформаційному просторі, у реальному бутті. Туди перейшли чуваки з усіма їхніми комплексами, фобіями, проблемами і перетворили інтернет на помийну яму. Тому, на жаль, із цього перспективного проекту - інтернету – нічого не вийшло. Це просто якась віртуальна відрижка.

Был период, когда ваши произведения зажимали критики. Как вы пережили это время? Ждали, когда буря поутихнет или были разочарования?

Ні, такого не було. У мене завжди все друкували.

Слухи значит…А критики? Зажимали, не пускали в печать…

Ні, такого не було, в мене завжди був вибір в кого друкуватися.

Спрашивали ли вы когда-нибудь себя: зачем мне все это нужно?

Так, буває час від часу. Та це мабуть, як у багатьох, депресії сезонні. Почався листопад, зникло сонце, авітаміноз… Ти сидиш, втикаєш у телевізор і думаєш: «Навіщо я пишу? Це ж нікому не потрібно…».

Использование ненормативной лексики – это фишка, желание выделиться или просто желание называть вещи своими именами?

Ну, наприклад, у ранніх віршах, які я написав у 16 років, там не було ненормативної лексики. А десь у 18, коли я познайомився з творчістю Георгія Андруховича, я зрозумів, що є зовсім інша література. Я захотів писати мовою, яка зрозуміла усім, а не мертвою українською мовою, якою писав там Олесь Гончар і т.д.

…Чтобы быть ближе к читателям?

Щоб бути адекватніше. Це не тільки ненормативна лексика, але й усі ці сленги, тощо. От як писати про програмістів і не використовувати термінів програмування? Як про гопників писати, не використовуючи ненормативну лексику? Це буде нечесно. (Смеемся, - прим. автора).

Вышла ваша аудио-книга «Депеш мод». Откуда пришло решение ее создать?

Є така типографія дніпропетровська, як «Артвертеп». Ось вони саме і запропонували мені видати «Депеш мод» аудіо-книгою. Приїхав і начитав. А зараз вона вийшла німецькою. Я ще начитав «Гімн демократичної молоді», але щось вона досі не вийшла.

А будут еще аудио-книги?

Так, ми зараз з «Собаками» (муз. группа «Собаки в космосі») зробили диск. Він вийде 20 листопада, саме коли ми почнемо всеукраїнський тур. В Харкові буде презентація 4 грудня. Приходьте, я вас запрошую. Ще невідомо де. Або у театрі Шевченка, або у «Черчіллі». Ми довго готували цей диск - цілий рік, і записали, по-моєму пречудний матеріал.

Ваша книга "AnarchyintheUKR" вошла в список премии "Национальный бестселлер" в России. Считаете ли вы ее лучшим своим произведением?

Нє. Але я люблю цю книжку, вона не схожа на всі інші. Вона неформатна зовсім, вибивається. Не така як інші.

Как вы познакомились С Горчевым?

Віртуальна дружба. Ми пересилали один одному книжки, спілкувалися. Коли він був в Україні, купив її у нас. Це, здається, була перша книжка, яку він прочитав українською. І коли в Росії вийшла «анархія», він її підтримав. Його твори мені теж подобаються… Ми якось разом писали у жіночій журнал «ХХL» (смеется, - прим. автора). Він, по-моєму, ще пише, я вже не пишу. На жаль, Горчєв ще не дуже відомий в Україні, але його варто почитати.

Какую литературу читаете вы?

Зараз читаю більше історичної, політичної, мемуарної літератури і менше художньої, хоча час від часу щось находиш, відкриваєш для себе. Зараз читаю Бориса Кагарунського, про лівий рух у Європі та Україні. Вже 3 місяці. Ніяк не можу дочитати, бо пише про досить специфічні речі, такі, які, як правило, швидко втрачають свою актуальність.

Были ли у вас кумиры? Кому вы подражали в начале свого творчества?

Були, мені подобалися дуже футуристи. Зараз мені більше подобається авангард, футуристи менше цікавлять.

Обращались ли к вам за советом молодые писатели, бывают ли глупе вопросы? Как вы относитесь к таким вопросам,что обычно советуете?

Так. Бувають і дурні питання. Зазвичай просять допомогти. Але чим я можу допомогти? Видавництва в мене немає, магазину немає. Можу тільки порадити щось, почитати, висловити свою думку. Мені у 17 років теж було важливо почути зважену думку від старших по цеху.

Откуда черпаете вдохновение?

Із зовнішнього середовища, звідусіль. Світ прекрасний і у ньому є багато цікавого.

Осень, женщина…

Так, так, жінка… (улыбается, прим. автора).

Вы переводите Чарльза Буковски и Пауля Целана. Это ваше хобби?

Так, це хобі. У Буковскі дуже цікавий стиль, а Целана взагалі дуже складно перекладати, то перекладаю його зі словником.

Какой для вас был самый лучший урок в жизни?

Їх було багато… Але таких глобальних, щоб перевернули моє життя не було.

Над чем вы работаете сейчас и что планируете в скором будущем?

Ось буквально вчора здав у печать свою книгу, повинна вийти десь у грудні-березні. Почав писати новий роман, думаю, наступного року він вийде. Планів дуже багато, думаю, більша їх частина стане реальністю.

Планируете ли вы менять что-нибудь в своих произведениях кардинально? Есть ли новые идеи?

Так, звісно, я намагаюся постійно щось змінювати, не бути однобоким. Ідей дуже багато, вони приходять раз за разом, лише встигай їх втілювати.

Что бы вы пожелали читателям?

Більше посміхайтеся, насолоджуйтесь світом. І не відносьтеся занадто критично до творів, намагайтеся взяти з них щось важливе для себе.

Спасибо. Удачи вам, Сергей.